сердита мережаВетеранка АТО: “у мене культурний шок після повернення з США і вилізла образа на наше суспільство”

Офіцер-вихователь і командир першого жіночого взводу в Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна Юлія Микитенко розповіла, яке відчуття образи та болю  на наше суспільство вона відчула, коли повернулась із Америки. За службу їй дякували навіть звичайні перехожі, а у київському метро люди відводили очі.

Ось що вона розповіла:

“Тут мав би бути якийсь серйозний пост про нашу з дівчатами-ветеранками поїздку до США у рамках проекту #Ambassador #VeteranDiplomacy, але його не буде. Буде моя рефлексія на День Захисника. Мене накрило. Добряче так. Накрило подвійно. У мене стався культурний шок після повернення з США і вилізла на поверхню образа на суспільство. Протягом всього перебування у Вашингтоні ми з дівчатами були у формі української армії. І до нас підходили люди зі словами “Thank you for your service”.

Ми не були одягнені у форму військових США, ми були жінками, по нас не було видно, що ми маємо бойовий досвід. Але тим не менше люди підходили і дякували. Питали, чи можуть чимось допомогти (поліція Вашингтону). Мені подякувала за службу молода жінка у вбиральні House of Representatives. Я дякувала, втуплювала погляд у підлогу і намагалась зникнути. 14.10.2019, Київ, метро, я їду по формі на Майдан у Інститут пам‘яті на дискусія «Жінка у війську». І нічого. Порожні погляди, які ковзають по мені.

Деякі зупиняють свій погляд, але швидко відводять, коли я дивлюсь в очі. І єдина моя думка була «Боже, ну будь ласка, ну хоч хтось. Ну будь ласка. Дякую за службу. Приклади руку до серця. Покажи, що ти знаєш, завдяки кому маєш вихідний»… і знаєте що?) Дива не сталось. Після дискусії я переодяглась у цивільний одяг, закинула сумку з формою на плече, і поїхала додому з повними очима сліз. Десь глибоко в душі сміючись зі своєї дитячої образи) бо безглуздо вимагати від суспільства того, чого воно не вміє, як безглуздо від школяра початкових класів вимагати будову атому. Я розумію.

Розумію, що ще багато треба робити, треба навчати наше суспільство, навчатись самим. Але інколи прослизає) нащо я то все пишу?) якщо дочитали до кінця, не соромтесь, дякуйте за службу. І неважливо воював/ла, якщо людина одягла форму, вона апріорі готова стати на захист. Себе, вас, країни. Форма зобов‘язує. Тому, будь ласка) для когось ваш жест може бути всім.” – публікує слова Юлії Микитенко “Електронна книга скарг України”.

Опубліковано: "ЕКСУ"

Опубліковано: "ЕКСУ"

"Електронна книга скарг України" - твій гідний удар по беззаконню. Ми публікуємо скарги звичайних людей для журналістів з усієї України. Досить мовчати!

Рекомендуємо почитати

Selected Title

Архіви

Електронна книга скарг України

Електронна книга скарг України. Твій нищівний удар по беззаконню. Ми 7 років захищаємо звичайних українців, публікуючи їхні скарги для журналістів.

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже хвилину.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті або долучайтеся до Facebook
Підписатися!
Ні. дякую!