Всі скаргиДержавні органиВ Чернівецькій області суддя проявив некваліфікованість під час прийняття рішення

До “Електронної книги скарг України” написала наша читачка Олена, яка скаржитсья на те, що  суддя відділив суть протоколу від форми і виніс рішення щодо форми протоколу, повністю незважаючи на суть протоколу.

ОСЬ ЇЇ СКАРГА:

“Скарга на некваліфікованість у прийнятті рішення Господарського суду Чернівецької області від 30 листопада 2018 року

Рішенням Господарського суду Чернівеької області від 30 листопада 2018 року задоволено повністю позовні вимоги гр. Юсипчука Ю.І.

Суд вирішив:

1. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Раделія” (58018, м. Чернівці, вул. Комарова, 15 код 40474206), яке оформлено протоколом №4 від 16.02.2018 року.
2. Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах, здійснений 20.02.2018 року за №10381070004010233.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Раделія” (58018, м. Чернівці, вул. Комарова, 15 код 40474206) на користь гр. Юсипчука Ю.І. (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, ідентифікаційний номер 2863921976) 3524 грн. судового збору.
Третя сторона без самостійних вимог не згодна з ухваленим рішенням, вважає рішення прийнятим на підставі не повністю досліджених матеріалів справи, з порушенням норм ст. 1 ГПК, порушенням ст.65 ГКУ, порушенням ст. 43 Конституції України, порушення Європейської хартії з основоположних прав людини, порушенням п.13 ч.2 ст.9 Закону №755, порушенням Трудового кодексу України.

Під час розляду справи суддя відділив суть протоколу від форми і виніс рішення щодо форми протоколу, повністю незважаючи на суть протоколу.

Рішенням від 30 листопада 2018 у справі 926/1469/18 порушено мої конституційні права в розрізі статті 43 Конституції України, яка чітко зазначає, що кожен має право на працю, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється Конституцією України.
Рішення судді Ніколаєва М.І. Господарського суду Чернівеьцкої області узаконило примусове повернення на роботу найманого працівника. А оскільки з лютого 2018 року я не отримую зарплату, то повернення до виконання обов’язків з 16 лютого 2018 фактично можна класифікувати як наймане рабство. Окрім того, що рішення у справі 926/1469/18 підриває основу державності України, оскільки нехтується основним законом України – Конституцією, також подібне рішення руйнує демократичні принципи України.

В спірному протоколі від 16.02.2018 йдеться виключно про звільнння директора товариства. Керівник господарського товариства – це суб’єкт правовідносин з таким господарчим товариством, які існують в площині цивільно-правових (а саме корпоративних) та трудових відносин. Перші надають керівнику повноваження і «корпоративні обов’язки», ругі – трудові обов’язки та права.

Громадянин громадянин Юсипчук Ю.І. звернувся з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія» (далі – товариство), яке оформлено протоколом №4 від 16.02.2018 року та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані із змінами в установчих документах, здійсненого 20.02.2018 року за № 10381070004010233.

Обгрунтуванням позивної вимоги позивач зазначає, що рішенням загальних зборів учасників товариства від 16.02.2018 року його призначено директором товариства. Проте, він не був присутній на зборах 16.02.2018 року, хоча і зазначений в протоколі. Юсипчук Ю.І. вважає, що разом з Ременюком Ю.К. володіють у сукупності 66,66% голосів, у зв’язку з чим загальні збори від 16.02.2018 року не могли бути повноважними. Відтак рішення, на підставі якого змінено директора є неправомірнимі, оскільки прийняте за відсутності кворуму.

Крім того, позивач повідомляє суд про те,що його ніхто в будь-який спосіб не повідомив про проведення зборів 16.02.2018 року та про порядок денний цих зборів. Просить цей факт вважати підставою для визнання рішення зборів недійсними. Вважає рішення зборів від 16.02.2018 року спірним, оскільки, на його думку, його позбавили права брати участь в управлінні товариством. Юсипчук Ю.І. звернувся для захисту своїх порушених прав до суду.
Від третьої особи – гр.. Ременюка Ю.К. надійшли пояснення до позову від 26.09.2018 року, в якому він в аналогічний спосіб до Юсипчука Ю.І. повідомляє суд про те,що його ніхто в будь-який спосіб не повідомив про проведення зборів 16.02.2018 року та про порядок денний цих зборів. Зазначає, що він перебував у м.Запорііжжі, тому на спірних загальних зборах присутнім не був, тому 16.02.2018 згоду на призначення директором Юсипчука Ю.І. не давав. Вважає, що разом з Юсипчуком Ю.І. володіють у сукупності 66,66% голосів, у зв’язку з чим загальні збори від 16.02.2018 року не могли бути повноважними.

Я, Волошина О.М., третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача, повністю заперечую проти позову. Оскільки рішення, які зазначені в протоколі від 16.02.2018 року вже було прийняті загальними зборами товариства від 15.01.2018 року на письмову вимогу Юсипчука Ю.І.та Ременюка Ю.К, яку вони надсилали мені особисто та учаснику Манолову В.А. в грудні 2017 року.15.01.2018 на зборах товариства були присутні всі учасники товариства та я, як колишній директор ТОВ «Раделія».

Серед інших питань порядку денного було розглянуто вимога Юсипчука Ю.І. та Ременюка Ю.К про негайне звільнення Волошиної О.М. з посади директора. Після моєї пропозиції звільнити мене з посади після подачі річних звітів, сплати податків і виконання інших обов’язків перед товариством, які є обов’язковими, всі учасники товариства прийшли згоди оформити звільнення 15.02.2018 року. На моє питання, хто залишиться директором товариства після мого звільнення Юсипчук Ю.І. запропонував свою кандидатуру. Оформлення документів, пов’язаних із оформленням мого звільнення 15.02.2018, внесення відповідних змін в реєстраційні документи 16.02.2018, обранням відповідальної особи, інші нюанси, були обумовлені та узгоджені 15.01.2018 року. Всі учасники товариства ухвалили дату звільнення Волошиної О.М., а також нову кандидатуру на посаду директора Юсипчука Ю.І. Звільнення відбулось за власним бажанням по статті 38 КЗПП України, з причини не виконання власником законодавства про працю, створенням неможливих умов праці, оскільки створював постійний психологічний тиск з шантажем, залякуванням та погрозами ушкоджень.

На даний час з 16.02.2018 не виконую обов’язки директора ТОВ «Раделія», не працюю на дане товариство і не можу працювати, оскільки офіційно працевлаштована на двух інших фірмах і маю ставку 1,5, яка не дозволяє бути прийнятою ще на додаткову ставку на третю фірму. Заяву про звільнення, надіслано оремо двічи: 16.01.2018 – рекомендованим листом на адресу ТОВ «Раделія» разом з повідомлення про порядок денний та проведення зборів 16.02.2018, та 19.01.2018 – заява відправлена Новою поштою на адреси місця проживання учасників Юсипчуку Ю.І. у м.Вінниця та Ременюку Ю.К. як співвласнику Юсипчука Ю.І. на адресу ТОВ «Аватаж» м.Чернівці.

В додаткових поясненнях я, Волошина О.М., зазначила, що протокол 16.02.2018 є пролонгованим протоколом 15.01.2018, в якому вже прийняті рішення на вимогу Юсипчука Ю.І. та Ременюка Ю.К. і є необхідним доповненням для проведення реєстраційних змін по раніше прийнятим рішенням.
Манолов В.А., третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача, повністю заперечив проти позову від 09.10.2018 року. Підтвердив проведення зборів 15.01.2018 року та проведення зборів 16.02.2018. Також Манолов В.А. зазначив, що учасники товариства Юсипчук Ю.І. та Ременюк Ю.К. не виконали своїх обов’язків перед товариством стосовно формування статного капіталу,яке згідно сайту Міністерства Юстиції України має термін закінчення формування статутного капіталу 11.05.2017 року. Манолов В.А. вважає, що голоси учасників, які мають заборгованість перед товариством, не дорівнюють повній частці і не повинні враховуватись при визначенні результатів голосування для прийняття рішень на зборах учасників товариства.

Окремо гр. Манолов В.А. зазначив, що справа прийнята до розгяду із вмістом конфлікту інтересів, оскільки позивач – громадянин Юсипчук Ю.І. учасник товариства «Раделія» є одночасно відповідачем, оскільки є діючим директором, який за статутом представляє товариство, до якого позивається позивач.
Зміни, що відбулись 16.02.2018 року, проводились у законний спосіб і були вчасно внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, тож їх скасування призведе до порушення вимог законодавства щодо оформлення трудових відносин і договору, у сфері оплати праці та порушенням заборони вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Вимога позивача про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань порушує порядок розірвання трудових відносин, передбачений ст. 38-40 Кодексу Законів про працю України.

У поясненнях на позов Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради просили розглянути справу без участі його представника та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

В рішення по справі суддя господарського суду Ніколаєв М.І. зазначає, що з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, усі ухвали суду ( у т.ч. про відкриття провадження у справі від 31.08.2018 року, про відкладення підготовчого провадження від
18.09.2018 року та від 02.10.2018 року, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті від 17.10.2018 року), були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 58018, м. Чернівці, вул. Комарова, 15

Разом з тим, усі конверти з вищевказаними ухвалами повернуто до суду відділенням поштового зв’язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає, змінили адресу».

Згідно з пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом поряду, якщо ця особа не повідомила суду іцшої адреси.

Однак, за адресою 58018 м.Чернівці, вул.Комарова,15 Юсипчук Ю.І. провадить щоденну діяльність у товаристві «Аватаж» як директор та співучасник, а відтак, неотримання листів на зазначену адресу може бути лише умисним ухилянням від відповідальності. Разом з тим ніщо не заважало вручити це повідомлення суддею особисто Юсипчуку Ю.І., який був присутній на кожному засіданні, з урахуванням того, що суддя володів інформацією, про те, що Юсипчук Ю.І. є діючим директором товариства «Раделія».

В справі справи 926/1469/18 позивання є фактичним позиванням на самого себе, оскільки відповідач і позивач – одна особа. Така форма унеможливлює відзив на позив позивача. Також оформлення позову є таким, що не дозволяє третім особам без самостійних вимог подавати відзив до позову. Також дана форма позову унеможливлює подачу зустрічного позову.
Суддя Ніколаєв М.І приймає рішення, не звертаючи увагу на те, що право заперечення порушено в апріорі. Також суддя не скористався можливістю замінити відповідача згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процессуального кодексу України судами першої інстанції» де в п.1.3 вказано, що Господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов’язана сторона.

Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК.

Це вказує на те, що суддя діє упереджено, оскільки прийняв сторону позивача. Зловживання правами в будь-якій формі прямо заборонено в ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою від 31.08.2018 року відкрито провадження у справі, залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, які не заяють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради, судове засідання призначено на 18.09.2018 року.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ременюка Ю.К. та на стороні відповідача Манолова В.А. та Волошину О.М., розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 02.10.2018 року.

У зв’язку з неявкою відповідача ухвалою від 02.10.2018 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 11.10.2018 року.

У судовому засіданні 11.10.2018 року за клопотанням гр. Волошиної О.М. оголошено перерву до 17.10.2018 року.

Ухвалою суду від 17.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 02.11.2018 року.

У судовому засіданні 02.11.2018 року розпочато розгляд справи пр суті, заслухано вступне слово представника позивача та за клопотанням представника гр. Волощиної О.М. оголошено перерву до 19.11.2018 року, про що письмово повідомлено відповідача.

У судовому засіданні 19.11.2018 року суд закінчив заслуховувати вступне слово представників третьої особи, розпочав з’ясовувати обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2018 року.

У судовому засіданні 26.11.2018 року суд продовжив з’ясовувати обставини справи та досліджувати докази, наявні в матеріалах справи. За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено перерву до 30.11.2018 року.

У судовому засіданні 30.11.2018 року суд закінчив з’ясовувати обставини справи та перевіряти їх доказами, представники учасників справи виступили з заключним словом.

Зокрема, присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у той час як гр. Волошина О.М. та представник (адвокат) гр. Мацолова В.А. проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених в поясненнях на позов та взареєстрованих судових дебатах. При цьому, адвокат гр. Манолова В.А. усно зауважив, що вимога про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань не відноситься до юрисдикції господарського суду, оскільки внесення запису про директора як найманого працівника передається до реєстрів Державної податкової інспекції і з моменту внесення вреєстри ДПІ розпочинаються трудові відносини, які попадають під юрисдикцію адміністративного суду згідно ЦПК та Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суддя Ніколаєв М.І. не скористався правом, наданим йому статтею 30 ГПК, для виклику відповідного спеціаліста з метою участі його в судовому процесі, якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання роз’яснень (консультацій) спеціаліста з тих чи інших питань.
Фактичні обставини, які описані в рішенні суду такими, що є встановлені судом мають низку неточностей і недописок, а саме:
1. Згідно рішення: «Відповідно до наказу від 29.11.2016 року №1-29-11-2016 в ПАТ КБ «Приватбанк» відкрито розрахунковий рахунок №26008051515508».
Згідно оригіналу документу: «Відповідно до наказу від 29.11.2016 року №1-29-11-2016 в ПАТ КБ «Приватбанк» відкрито розрахунковий рахунок №26008051515508», що закріплюється за підрозділом «Клініка доктора Манолова».
(Доповнення: за підрозділом «Клініка Аватаж» був закріплений рахунок у КБ «Приватбанк» розрахунковий рахунок №26008051518808»).
2. Згідно рішення: «Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 17.06.2017 року (а.с.161-165):
– 11.05.2016 року проведено державну реєстрацію юридичної особи – товариства з обмеженою відповідальністю “Раделія”;
– статутний капітал становив 300 000 грн., дата закінчення його формування – 11.05.2017 року;
перелік учасників: гр. Юсипчук Ю.І., гр. Ременюк ІО.К. та гр. Манолов В.А., розмір внеску кожного
становив 100 000 грн.;
-керівником товариства зазначено гр. Волошину О.М.»
Згідно витягу від 20.02.2018:
– 11.05.2016 року проведено державну реєстрацію юридичної особи – товариства з обмеженою відповідальністю “Раделія”;
– статутний капітал становить 126 000 грн., дата закінчення його формування – 11.05.2017 року;
перелік учасників: гр. Юсипчук Ю.І., гр. Ременюк ІО.К. та гр. Манолов В.А., розмір внеску кожного
становить 42 000 грн.;
-керівником товариства зазначено гр. Юсиппчука Ю.І.
3. Згідно рішення: «Відповідно до статуту товариства (в редакції, що затверджена рішенням загальних зборів учасників від 04.09.2017 року, протокол №3) місцезнаходженням товариства є м. Чернівці, вул. Комарова,15.»
Згідно наявного стану речей: Протокол №3 не є чинним, оскільки договір оренди товариства «Раделія» за адресою м. Чернівці, вул. Комарова,15 є припиненим. Діяльність товариства провадиться за невизначеною адресою.
4. Згідно рішення:
Згідно п. 4,5 статуту учасниками товариства є гр. Юсипчук Ю.І. (проживає в м. Вінниця), гр. Ременюк Ю.К. (проживає в м. Запоріжжя) та гр. Манолов В.А.
Для забезпечення фінансово-господарської діяльності товариства, а також для гарантії його майнових зобов’язань, за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал у розмірі 126 000 грн. (п. 4.1 статуту).
Розмір статутного капіталу товариства розподіляється між учасниками товариства наступним чином:
Юсипчук Ю.І. – 42 000 грн., 1 (одна) частка; Ременюк Ю.К. – 42 000 грн., 1 (одна) частка; Манолов В.А. – 42 000 грн., 1 (одна) частка.
Відповідно до п. 5.1 статуту учасник товариства має право; брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному статутом; брати участь у розподілі прибутку товариства; вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства.
Учасник товариства зобов’язаний; додержуватись вимог установчих документів і виконувати рішення зборів учасників товариства; виконувати свої зобов’язання перед товариством, у т.ч. вносити вклади у розмірі, в порядку та засобами, передбаченими статутними документами; не розголошувати відомості, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; утримуватись від дій, що можуть пошкодити товариству.
Згідно оригіналу документу:
Згідно п. 4,5 статуту учасниками товариства є гр. Юсипчук Ю.І. (проживає в м. Вінниця), гр. Ременюк Ю.К. (проживає в м. Запоріжжя) та гр. Манолов В.А. (обл.., Кіцманський р-н, с.Стрілецький Кут)
Для забезпечення фінансово-господарської діяльності товариства, а також для гарантії його майнових зобов’язань, за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал у розмірі 126 000 грн. (п. 4.1 статуту).
Розмір статутного капіталу товариства розподіляється між учасниками товариства наступним чином:
Юсипчук Ю.І. – 42 000 грн., 1 (одна) частка; Ременюк Ю.К. – 42 000 грн., 1 (одна) частка; Манолов В.А. – 42 000 грн., 1 (одна) частка.
Відповідно до п. 5.1 статуту учасник товариства має право; брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному статутом; брати участь у розподілі прибутку товариства; вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства.
Відповідно до п.5.2 статуту часник товариства зобов’язаний; додержуватись вимог установчих документів і виконувати рішення зборів учасників товариства; виконувати свої зобов’язання перед товариством, у т.ч. вносити вклади у розмірі, в порядку та засобами, передбаченими статутними документами; не розголошувати відомості, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; сприяти Товариству у досягненні поставленої мети його діяльності, утримуватись від дій, що можуть пошкодити товариству.
5. Згідно рішення: Відповідно до п.6.1 статуту управління товариством здійснюють загальні збори учасників товариства, голова та директор товариства.
Вищим органом управління товариством є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або їх представників. Учасники товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток в статутному капіталі товариства. Загальні збори учасників правомочні розглядати і приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства в порядку, визначеному актами законодавства і статутом (п.6.2 статуту).

До компетенції загальних зборів учасників, серед іншого, належить обрання та відкликання директора (п. 6.3.10 статуту).
З питань, зазначених у п.6.3.1, 6.3.2, 6.3.7 пункту 6.3 статуту рішення вважаються прийнятими, якщо за нього проголосували учасники, що володіють в сукупності більш як 50% загальної кількості голосів. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів (п.6.3 статуту).

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що в сукупності володіють більш як 60% голосів. Учасники товариства, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою зборів та секретарем. Голова зборів організовує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у бідь-який час надана учасникам товариства (п. 6.5 статуту).

Згідно оригіналу документу:
Відповідно до п.6.1 статуту управління товариством здійснюють загальні збори учасників товариства, голова; директор товариства.
Відповідно до п.6.2 вищим органом управління товариством є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або їх представників, призначених ними у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Учасники товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток в статутному капіталі товариства. Загальні збори учасників правомочні розглядати і приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства в порядку, визначеному актами законодавства і статутом.
Відповідно п.6.3 до компетенції Загальних Зборів Учасників належить:
6.3.1 Визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання, 6.3.2 Внесення змін до Статуту Товариства, 6.3.3 Прийняття рішення про зміну Статутного капіталу; 6.3.7 Виключення Учасника з Товариства; 6.3.10 Обрання та відкликання Директора Товариства.
(Разом з тим в п. 6.3.10 не зазначено відкликання директора-учасника чи директора-найманого працівника, разом з тим в п. 6.25.11 вказано, що до компетенції директора товариства належить компетенція приймати на роботу та звільняти працівників товариства)
З питань, зазначених у п.6.3.1, 6.3.2, 6.3.7 пункту 6.3 статуту рішення вважаються прийнятими, якщо за нього проголосували учасники, що володіють в сукупності більш як 50% загальної кількості голосів. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів.
Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що в сукупності володіють більш як 60% голосів. Учасники товариства, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою зборів та секретарем. Голова зборів організовує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у бідь-який час надана учасникам товариства.
6. Згідно рішення та оригіналу документу: Загальні збори учасників скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові збори учасників скликаються головою товариства у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду. Збори учасників товариства скликаються також на вимогу директора. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів годова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники персонально повідомляються головою товариства або директором рекомендованими листами з повідомленням про вручення та факсом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за тридцять днів до скликання загальних зборів учасників. Не пізніш як за сім днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. Загальні збори учасників збираються за місцезнаходженням товариства або в разі необхідності – в іншому місці, вказаному у повідомленні про скликання загальних зборів учасників, але в будь-якому випадку на території України. Уся робота з підготовки та скликання загальних зборів учасників товариства проводиться головою та директором товариства ( п. 6.6 статуту).
7. Згідно рішення зазначено: відповідно до п.6.10 статуту хід загальних зборів та прийняті рішення, включаючи підсумки голосування по кожному питанню, оформлюються протоколом зборів.

Якщо загальні збори учасників товариства не відбулись через відсутність кворуму, передбаченого цим статутом, голова товариства та/або директором товариства повинні скликати повторні збори учасників (п.6.16 статуту).
В рішенні не зазначено:
п.6.9 Рішення Загальних Зборів Учасників Товариства, прийняті з додержанням вимог цього Статуту, є обов’язковими для всіх Учасників Товариства, включаючи тих, хто не брав участі у Зборах, а також всіх органів і посадових осіб Товариства.
Якщо загальні збори учасників товариства не відбулись через відсутність кворуму, передбаченого цим статутом, голова товариства та/або директором товариства повинні скликати повторні збори учасників.

Однак не зазначено, що кворум – присутність найменшої кількості учасників, встановлена законом, статутом організації або регламентом, необхідна для визнання даних зборів правосильним та ухвалювати рішення з питань порядку денного.

Дана редакція статуту товариства (затверджена рішенням загальних зборів учасників від 04.09.2017 року, протокол №3) є чинною, доказів протилежного суду не надано.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 17.01.2018 року директором товариства зазначено гр. Волошину О.М., дата закінчення формування статутного капіталу – 11.05.2017 року.
Однак не зазначено: з наявної в матеріалах справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 20.02.2018 року директором товариства зазначено гр. Юсипчук Ю.І., дата закінчення формування статутного капіталу – 11.05.2017 року.

8. Згідно рішення зазначено:

Також в матеріалах справи наявна копія протоколу загальних зборів товариства №1 від 15.01.2018 року (а.с.158-160), відповідно до якого на загальних зборах, що відбулись в м. Чернівці, по вул. Комарова, 15, були присутні гр. Юсипчук Ю.І., гр. Ременюк Ю.К. та гр. Манолов В.А., тож загальні збори визнані правомочними.

Як вбачається з протоколу № 1:
– загальні збори учасників відбулись з наступним порядком денним: – обрання голови та секретаря зборів; затвердження регламенту’ зборів; зміна засновників товариства; відкликання та обрання директора товариства; обрання відповідального за реєстрацію змін у товаристві;
– секретарем зборів обрано Волошину О.М., головою зборів – Манолова В.А.;
– загальні збори дозволили Волошиній О.М. фіксувати хід та рішення зборів, письмово та засобом мобільного зв’язку;
– відхилено пропозицію Ременюка Ю.К. щодо виключення Манолова В.А. зі складу засновників;
– Юсипчук Ю.1. запропонував відкликати директора Волошину О.М. та висунув свою кандидатуру на посаду директора. Волошина О.М. пояснила, що миттєве звільнення неможливе, оскільки триває річна звітність, тож запропонувала відтермінувати звільнення на 15.02.2018 року та прийняти 16.02.2018 року на посаду нового директора Юсипчука Ю.К. З даного питання в протоколі зазначено, що збори вирішили звільнити діючого директора Волошину О.М. 15.02.2018 року та прийняти на посаду нового директора Юсипчука Ю.К.;
– відповідальним за реєстрацію змін в органах державної реєстрації обрано Манолова В.А.;
– голосували з усіх питань «за» 100: зі 100%.
У свою чергу, гр. Юсипчук Ю.І. свою участь у загальних зборах учасників товариства 15.01.2018 року заперечив, зазначивши, що мала місце зустріч, а не загальні збори учасників.
Перелік учасників, які зареєструвались для участі у загальних зборах 15.01.2018 року, суду не надано.
Доказів фіксації ходу зборів будь-яким способом ( у т.ч. мобільним телефоном) суду не надано.
Приватний нотаріус Хоменко М.О. 16.10.2018 року засвідчила справжність підпису Манолова В.А. та Волошиної О.М. на даному протоколі від 15.01.2018 року.
Рішення загальних зборів товариства, оформлене протоколом №1 від 15.01.2018 року, не є предметом спору в межах даної справи. Доказів того, що дане рішення недійсним в судовому порядку, суду не надано.
Однак не зазначено: що на зазначення Юсипчука Ю.І. про те, що 15.01.2018 була просто зустріч було запереречення Волошиної О.М. та представником Манолова В.А., що 15.01.2018 відбулись саме загальні збори учасників товариства на вимогу Юсипчука .І. та Ременюка Ю.К., загальні збори товариства були оформлені відповідно до статуту та законодавства. Також не зазначено, що на судових засіданнях було зазначено, що додаткова реєстрація учасників, окрім запису в протоколі, в статутних документах не визначена, та на інших зборах та прийняттях рішення не проводились, оскільки зазначеня в протоколі присутніх і є фактично реєстрацією учасників.
9. Згідно рішення зазначено: Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу загальних зборів товариства №4 від 16.02.2018 року до порядку денного спірних зборів включено наступні питання:
– обрання голови та секретаря зборів;
– зміни у виконавчому органі товариства;
– надання повноважень щодо державної реєстрації.
В протоколі №4 зазначено, що на зборах присутні гр. Юсипчук Ю.1., гр. Ременюк Ю.К. та гр. Манолов В.А.
Перелік учасників, які зареєструвались для участі у загальних зборах 16.02.2018 року, суду не надано.
Як стверджує позивач (заява свідка від 18.09.2018 року, а.с.72), він 16.02.2018 року перебував у м. Чернівцях, проте участі у спірних загальних зборах не приймав.
Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 06.04.2018 року гр. Ременюк Ю.К. 16.02.2018 року знімав кошти з карти у відділенні банку в м. Запоріжжя.
В заяві свідка гр. Ременюк Ю.К. також підтвердив факт відсутності на загальних зборах.
Факт відсутності на загальних зборах учасників товариства 16.02.2018 року позивача та гр. Ременюка Ю.К. також підтвердили у своїх поясненнях гр. Манолов В.А. і гр. Волошина О.М.
Рішенням загальних зборів товариства, що затверджені протоколом №4 від 16.02.2018 року, вирішено: звільнити з посади директора товариства Волошину О.М. та призначити на посаду директора товариства Юсипчука Ю.І.;
– обрати Манолова В.А. відповідальною особою за проведення реєстрації змін товариства в органах державної реєстрації.
Протокол підписано Волошиною О.М. та Новак К.О. як головою зборів.
Справжність підпису Волошиної О.М. та Новак К.О. 16.02.2018 року засвідчено приватним нотаріусом Хоменко М.О. Доказів повідомлення позивача у’ встановленому статутом порядку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) про дату, час, місце проведення загальних зборів учасників товариства 16.02.2018 року та їх порядок денний суду не надано.
Однак не зазначено: що перелік учасників, які зареєструвались для участі у загальних зборах 16.02.2018 року обумовлені в протоколі від 15.01.2018, не зазначено, що Новак К.О. надано відповідні повноваження згідно нотаріального оручення. Доказів повідомлення про проведення зборів 16.02.2018 не надано, оскільки за відсутністю адвоката в період підготовчого засідання подача доказів була зконцентрована на поданні доказів про звільнення, однак під час розгляду справи по суті було зазначено, що оригінали повідомлень про проведення засідання 16.02.2018, а також квитанції про відправлення цих повідомлень за 30 днів до зборів є в наявности на засіданнях у третіх осіб без самостійних вимог.
Фактичні обставини судом досліджені не в повному об’ємі.

Так, позивач звернувся до суду з тим, що просить скасувати спірний протокол від 16.02.2018 оскільки він випадково дізнався про звільнення Волошиної О.М. В якості доказів Юсипчук Ю.І. додав протокол загальних зборів від 05.03.2018 року. Я виступила з запереченням про те, що Юсипчук Ю.І. не міг випадково дізнатись в органах реєстрації про звільнення, оскільки самої події подачі протоколу від 05.03.2018 не могло бути. Державний реєстратор не міг прийняти протокол, який не відповідає вимогам для проведення реєстраційних змін: в протоколі від 05.03.2018 не вказана особа, відповідальна за проведення реєстраційних змін, сам протокол не завірений нотаріусом, протокол складений за відсутністю повного складу учасників товариства «Раделія». Також я заявила про те, що ліквідація товариства згідно законодавства не можлива без попереднього звільнення всіх працівників товариства, оскільки це порушує трудовий кодекс. Отже, протокол від 05.03.2018 не міг існувати насправді, а доданий до матеріалів справи для олжавого висвітлення ситуації.
Також суддею не зазначено, що Юсипчуком Ю.І. та Ременюком Ю.К. не було вжитих жодних дій досудового врегулювання конфлікту.
Протокол від 16.02.2018 проведений за наявності кворуму – найменшої кількості голосів, необхідної для прийняття рішення. Оскільки збори були проведені за присутністю учасника товариства Манолова В.А., який єдиний повноцінно мав право голосувати, на підставі повного виконання зобов’язань перед товариством в необхідні терміни. (Остання дата формування статного капіталу товариства «Раделія» – 11.05.2018. Манолов В.А. вніс у банк статний капітал: у Приватбанк 8000,00 – 01.12.2016, 4750,00 – 02.12.2016, 750,00 – 02.12.2016, 8000,00 – 10.01.2017, 4000,00 – 31.01.2018, 6500,00 – 01.03.2018; в Ощадбанк 15.11.2016- 8700, 01.12.2016 – 4000,00, 19.12.2016 – 1700,00. Разом 46400,00. Частка у капіталі 42000,00. Надлишок ДПІ розцінює як дохід товариства). Статут товариства у п.5.2 зобов’язує учасників товариства виконати зобов’язання згідно Згідно Закону України “Про господарські товариства” № 1576- XII від 19.09.1991 року внести свої частки протягом першого року. Згідно ЗУ «Про товариства» та рішення Конституційного суду України № 1-рп/2013 від 05.03.2013 року визначено, що повноцінна участь у голосуванні учасників, що не виконали своїх зобов’язань може бути прийнятною тільки на протязі першого року з моменту формування статутного капіталу. Жоден закон, а також Господарський кодекс чітко не вказує на право у голосуванні на загальних зборах тих учасників, які не виконали своїх зобов’язань перед товариством в розрізі формування статутного капіталу в зазначені терміни на протязі першого року.
Неврегувальованість в законодавстві питання щодо участі у голосуванні голосів з виплаченими та невиплаченими частками ( з виконаними та невиконаними зобов’язаннями) призело до рішення суду першої інстанції з порушенням конституційних прав третьої особи.
Господарським товариствам дано нешироке правове поле для врегулювання правових відносин. У разі невиконання (неналежного виконання) такого обов’язку визначені у ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» та ч. 3 ст. 144 ЦК України, відповідно до яких якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Однак такі решення можуть прийматися на загальних зборах. В данному випадку така можливість зводиться на нівець, оскільки учасники Юсипчук Ю.І. та Ременюк Ю.К. регулярно відмовляються прийняти участь у загальних зборах, демонструють повну бездіяльність та халатність у виконанні обов’язків учасників товариства.
На зауваження судді, щодо доказів з боку сторони відповідача про невнесення учасниками товариства Юсипчуком Ю.І. та Ременюком Ю.К. я доповідала про те, що не маю юридичної можливості отримання таких доказів, оскільки банк відмовляє в наданні будь-якої інформації, а також про відсутність інформації щодо персональних даних інших фізичних осіб. Водночас, я зауважила, що згідно ст.1 ГПК України особа, що звернулась з позовом до суду має надати докази наявності суб’єктивного права на законні інтереси у правовідносинах.
Не вказано у рішенні, що я під час розгляду справи по суті заявляла про те, що Юсипчук Ю.І. з моменту мнімого дізнання про звільнення, тобто з 05.03.2018 добровільно знаходився на посаді директора товариства «Раделія». За шість місяців (з безеня по серпень) у Юсипчука Ю.І. не виникало бажання залишити посаду директора товариства. Також суддею не з’ясований мотив скасування Юсипчуком Ю.І. через півроку протоколу від 16.02.2018, тобто повернення мене до роботи. Оскільки Юсипчук Ю.І. заявляє про те, що з березня 2018 він володіє інформацією про звільнення і нічого не вчиняє на протязі шість місяців, він тим самим визнає звільнення попереднього директора, оскільки згідно ст. 238 кодексу законів про працю України для вирішення трудових спорів надається три місяці.
Також суддею не зазначено, що в протоколі від 15.01.2018, яке відбулося на вимогу Юсипчука Ю.І. та Ременюка Ю.К., та на якому були присутні всі учасники товариства в п.4 та п.5 протокола йдеться про терміни звільнення та дату проведення зборів учасників, яке пов’язане із змінами товаства. Тобто сам протокол від 15.01.2018 вже є повідомленням про проведення зборів 16.02.2018 і є ознакою достовірності повідомлення. Повідомлення про скликання зборів 16.02.2018 було також наділано рекомендованим листом 16.01.2018 разом із заявою про звільнення в належні терміни.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто сторона позивача має обґрунтовано довести, що вони не були обізані про факт звільнення. Всі доводи про необізнаність доводяться фіктивним протоколом від 05.03.2018. Я в свою чергу надаю низьку документів, що підтверджують не тільки інформованість Юсипчука Ю.І. та Ременюк Ю.К., та й ще той факт, що це була саме їх вимога. Учасники товариства впливали психологічно на протязі певного періоду, щоби досягнути січневої мети – мого звільнення. Свідками цього конфліку – є трудовий колектив товариства «Раделія» та учасник товариства Манолов В.А. Причина тиску з метою мого вільнення – моя відмова приймати участь у рейдерському захопленні товариства, що організовувався Юсипчуком Ю.І. та Ременюком Ю.К. Тому заяви учасників Юсипчука Ю.І. та Ременюка Ю.К. про необізнаність щодо звільнення Волошиної О.М. неправдиві. Про дії щодо тиску та погрози є мої звернення в Національну поліцію в березні та жовтні 2018 року.
Демонстрація бездіяльності подібна відсутності на зборах 16.02.2018 демонструється власно позивачем, який додає до матеріалів справи повідомлення про скликання зборів від 18.01.2018, яке надіслано 22.01.2018 рекомендованим листом. В повідомленні зазначено про збори 19.01.2018, на які Юсипчук Ю.І. та Ременюк Ю.К. не з’явилися.
Не вказано суддею і те,що звільнення – єдина суть протоколу від 16.02.2018 – це вимога Юсипчука Ю.І. та Ременюка Ю.К., яка додана до матеріалів справи. Корпоративні права, такі як: частки учасників, перерозподіл часток, виключення учасників товариства та подібні, в протоколі від 16.02.2018 року не обговорювались. Тобто протокол від 16.02.2018 торкається виключно трудових відносин.
Процес звільнення директора з посади за власним бажанням корелюється з діями учасників: потрібна наявність рішення зняти з посади колишнього директора і призначити нового директора.
Судова практика показує, що достатніми для звільнення діями з боку директора будуть: надіслання директором заяви про звільнення листом за адресою реєстрації товариства. Відомості про директора в обов’язковому порядку вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
При цьому директор – працівник з точки зору Трудового кодексу.
Разом з тим згідно до ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Суб’єктний склад сторін у даній справі не відповідає вимогам ст.1 ГПК України, спірні правовідносини носять ознаки трудових, оскільки виникли між учасниками товариством і найманим працівником,в судових засіданнях не врахована суть протоколу, а розглядалася лише форма.
З огляду на вищевикладене, спір між учасником товариства та товариством про визнання недійсним протоколу від 16.02.2018 не входить до визначеного в п.1 ч.1 ст.12 ГПК України переліку спорів, які підвідомчі господарським судам. Спірне питання щодо протоколу від 16.02.2018 є по суті трудовим спором оскільки директор не являється учасником, і у протоколі відображені взаємини юридичної особи і найманої особи. Спір про звільнення Волошиної О.М. підпадає до категорії індивідуальних трудових суперечок.
Рішення винесено на користь учасників товариства, які провадять бездіяльність в роботі товариства «Раделя», які ігнорували зобов’язання перед товариством, вчиняють дії, які порушують права іншого учасника товариства. Рішення зобовов’язує орган реєстрації скасувати запис, що фактично відображає наявність змін у товаристві і внести відомості, що не відповідають дійсності. Рішення Господарського суду порушує моє Конституціне право на добровільну роботу. Похідними від таких дій буде відображення в органах ДПІ, ПФ, Статиснитики неправдивих даних. Департамнт праці на усне звернення дає однозначну відповідь про відсутність законодавчої бази для відображення примусового повернення на роботу, яке автоматично включається Трудовим законодавством при внесенні даних у державні реєстри, і створює низку порушень у Трудовому і Господарському законодавствах.
Окрім цього рішення від 30.11.2018 як похідну дію накладає на сторону позивача, кримінальну відповідальність, оскільки примусове звільнення та примусове повернення пов’язано окрім адміністративної та фінансової відповідальності з кримінальною відповідальністю (п. 1 ст. 172 КК Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю, п.1 ст. 173 КК Грубе порушення угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою).
Відповідно до ст.92 ЦКУ, що врегульовує дієздатність юридичної особи, набуття цивільних прав та обов’язків, їх здійснення юридичною особою, у тому числі й товариством, відбувається через її органи, які діють у відповідності до установчих документів та закону. Юридична особа може здійснювати свою дільність через своїх учасників. Відомості про органи управління відповідно до ч.4 ст.89 ЦКУ вносяться я до Єдиного державного реєстру. Згідно ст.65 ГКУ «власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів». Керівника призначає (обирає) власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган. Отже, якщо в статуті чи в установчих документах товариства не встановлено інше, то представником свого товариства може бути власник такого товариства.
При цьому з керівником, який не є засновником, а є найманим працівником відповідно до ст.65 ГКУ «укладається договір (контракт), в якому визначається срок найму, права та обов’язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін». Отже з найманим керівником господарського товариства має укладатись договір (контракт), який є підставою для виникнення прав, обов’язків та відповідальності. Отже, коли між власником і найманим керівником відносини найму відсутні (відсутня наявність трудового контракту), той існування правовідносин відсутні. Відповідно до ст.24 КЗпП при укладанні контракту додержання письмової форми є обов’язковою. Юсипчук Ю.І. не надав такий договір до матеріалів справи. Виникнення обов’язків найманого директора ГКУ і КЗпП пов’язують з трудовими правовідносинами, а саме укладанням трудового контракту. Рішення засновників, тобто сам протокол, може бути лише підставою для виникнення або припинення трудових відносин. Саме виникнення трудових відносин з обов’язками і правами керівника господарського товариства починається після укладання з керівником трудового договору. Отже не можна розпочати трудові правовідносини через скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу. Рішення засновників є лише підставою для укладання договору (контракту), який є основним для наявності правовідносин.
Запис в ЄДР містить інформацію про «дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи», яка свідчить про те, що між крівником та юридичною особою виникають відносини представництва, що вже характеризує їх як цивільно-правові. Представництво виникає на підставі договору чи акту юридичної особи з відповідною оплатою. Це може бути договір цивільно-правового характеру, але він підпорядковується Трудовому законодавству. Також Департамент праці однозначно трактує появу трудових правовідносин між юридичною осоою та фізичною особою – найманим працівником (директором) у разі появи запису в ЄДР.
Водночас моє представництво унеможливлюється й тим, що я офіційно працевлаштована на двох підприємствах з використанням максимально дозволеної законодавством кількістю трудових годин, отже в мене не лишається часу на представництво чи іншу роботу для товариства «Раделія». Скасування запису в ЄДР призведе до порушення балансу робочого часу і призведе до порушення Трудового законодавства та мінімальних соціальних гарантій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність в судовому рішенні оцінки усіх арґументів сторін є самостійною обставиною порушення негативного міжнародно-правового зобов’язання України, що полягає у дотриманні розумного балансу при реалізації прав і обов’язків та інших зобов’язань, подібно до того як у справі ЄСПЛ 9 «Бочан проти України 2» не враховано висновки, які вже було покладено в основу встановлення порушення положень Конвенції.
Рішення судді Господарського суду Чернівецької області винесено з порушенням положення ч.7 п. 2 статті 56 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, зокрема, щодо забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.
Існує необхідність визнання, що при звільненні директора виникає конфлікт господарського і трудового права. Зведення прийняття рішення до посиланнь рішень, прийнятих іншими судами, є формальною відпискою, яка насправді не тільки не врегульовує конфлікт, а призводить до погіршення стану як товариства загалом так і учасників товариства зокрема.
При винесенні рішення від 30 листопада 208 року Господарський Чернівецької області не дослідив матеріали справи в повному об’ємі, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував Трудовий кодекс, який підлягає застосуванню, в зв’язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.
Спірні питання, що розглядались Господарсрьким судом Чернівецької області у справі 926/1469/18 відносяться до індивідуальних трудових спорів, та
не стосуються спору щодо корпоративних відносин.
Під час розгляду справи порушено:
норми процесуального права
Позивач у вказаній справі – гр. Юсипчук Ю.І. учасник товариства «Раделія» є одночасно і відповідачем, оскільки є діючим директором, який за статутом представляє товариство, до якого позивається позивач. Відповідно пункту 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов’язана сторона.
Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК.
Звертаю увагу суду що протягом судових засідань учасниками процесу (Манолов В.А., Волошина О.М.) та їх представниками неодноразово порушувалось зазначене питання «конфлікту інтересів» та необхідності впорядкувати статус сторін по справі. Розгляд справи з цим складом учасників відбувся за відсутності повідомлення ТОВ «Раделія». Ухвали суду від 18.09.2018р. року та від 02.10.2018 року про закриття підготовчого провадження та від 17.10.2018р. про призначення розгляду справи по суті направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 58018, м. Чернівці, вул. Комарова, 15. Проте, усі конверти з вищевказаними ухвалами повернуто до суду відділенням поштового зв’язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає, змінили адресу».
Таким чином, судом не дотримано принципу недопустимості зловживання процесуальними правами (п.11 ст.2 ГПК України, оскільки гр. Юсипчук Ю.І. –( позивач і особа, що представляє відповідача) мав бути повідомлений під розписку в судових засіданнях, на яких був присутнім. Натомість, суд допустив фактично умисне перешкоджання розгляду справи шляхом уникнення керівником отримання судової кореспонденції за юридичною адресою місцезнаходження ТОВ «Раделія».
Вважаю, що судом порушено статтю 20 ГПК України щодо предметної підсудності вказаної справи. Так, питанням, яке було вирішено оскаржуваним протоколом від 16.02.2018р. є звільнення директора Волошиної О.М. за вимогою учасників ТОВ «Раделія», а саме Юсипчука Ю.І. та Ременюка Ю.К. та подана у зв’язку із цим заява про звільнення директором Волошиною О.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні.
Таким чином, для звільнення директор має вжити наступні заходи: надіслати заяву про звільнення листом за адресою реєстрації товариства. Відомості про директора в обов’язковому порядку вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Волошиною О.М., 16 січня 2018 року була подана заява про звільнення, за наслідками зборів учасників разом із повідомленням про наступні збори, які відбудуться 16.02.18р. шляхом надсилання рекомендованим листом. Та 19.01.2018 аналогічна заява про звільнення продубльована за адресою місця проживання учасника Юсипчука Ю.І. та Ременюку Ю.К. за адресою здійснення діяльності (копії квитанцій додаються). Отже, на момент розгляду справи по суті були зроблені відповідні записи до трудової книги, тому вчинені всі дії, щодо звільнення з посади директора Волошиної О.М. а також проведені реєстраційні дії щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських обєднань про внесення змін до відомостей про юридичну особу.
Відповідно до п.2 ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Відповідно до ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Таким чином, вказаний спір відноситься до категорії трудового, оскільки корпоративні права, такі як: частки учасників, перерозподіл часток, виключення учасників товариства та подібні, на зборах учасників 16.02.2018 року не обговорювались.
Тому вважаю, що суд неправильно визначив зміст правовідносин, які слались між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Суб’єктний склад сторін у спорі не відповідає вимогам ст.1 ГПК України, спірні правовідносини носять ознаки суто трудових, оскільки виникли між учасниками товариства і найманим працівником. Спір між учасником товариства та товариством про визнання недійсним протоколу від 16.02.2018 не входить до визначеного в п.1 ч.1 ст.12 ГПК України переліку спорів, які підвідомчі господарським судам. Спірне питання щодо протоколу від 16.02.2018 мало розглядатись в порядку цивільного судочинства, оскільки директор не є учасником товариства.
Вимога про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не відноситься до юрисдикції господарського суду, оскільки внесення запису про директора як найманого працівника передається до реєстрів Державної податкової інспекції і з моменту внесення виникають трудові відносини, спори щодо яких не підвідомчі господарським судам.
Всі ці аргументи наводились третіми особами на стороні відповідача та їх представниками, проте жодний з них не був зазначений в судовому рішенні. Так, за умовами статті 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Апелянт вважає що оскаржуване рішення не відповідає вказаним нормам, його мотивувальна частина повністю сформована на підставі тверджень гр. Юсипчука Ю.І. та свідків, які виклали пояснення в ракурсі, який не враховує дійсних намірів ініціатора спору. Що по суті є також порушенням статті 13 ГПК України щодо змагальності сторін. Так, суд зберігаючи об’єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз’яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.
Оскаржуване рішення не відображає реалізацію судом наданих законом повноважень. Більше того, вступ його в законну силу може призвести до невідворотних наслідків та порушення конституційних прав апелянта. З 16.02.2018р. і по сьогоднішній день Волошина О.М. офіційно працевлаштована, має 1,5 ставки, отже повернення її на посаду бухгалтера згідно рішення суду не можливе.
норми матеріального права
Пленум Вищого Господарського суду України у своїй Постанові № 4 від 25 лютого 2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» № 4 від 25 лютого 2016 року, зазначив про презумпцію легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Так, протоколом № 1 загальних позачергових зборів учасників ТОВ “Раделія” від 15.01.2018 року, який вважається таким, що відповідає нормам чинного законодавства (і це встановлено судовим рішенням с.6) спростовуються обставини, якими обґрунтовується позов. Цим протоколом визначено порядок проведення загальних зборів учасників 16 лютого 2018 року за відсутності позивача та іншого учасника Ременюка Ю.К. Пунктом 6.9 Статуту ТОВ зазначено, що рішення Загальних Зборів Учасників Товариства, прийняті з додержанням вимог цього Статуту, є обов’язковими для всіх Учасників Товариства, включаючи тих, хто не брав участі у Зборах, а також всіх органів і посадових осіб Товариства.
Якщо загальні збори учасників товариства не відбулись через відсутність кворуму, передбаченого цим статутом, голова товариства та/або директором товариства повинні скликати повторні збори учасників.
Одже, кворум – присутність найменшої кількості учасників, встановлена законом, статутом організації або регламентом, необхідна для визнання даних зборів правомочними та ухвалювати рішення з питань порядку денного. Тому, оскаржуваний протокол є дійсним і оформлений згідно передбаченого порядку.
Дана редакція статуту товариства (затверджена рішенням загальних зборів учасників від 04.09.2017 року, протокол №3) є чинною, доказів протилежного суду не надано.
Тому, судом неправильно визначено як безумовну підставу для визнання недійсним рішення загальних зборів відсутність кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішень Тов «Раделія» (ст. 41,42,59,60 Закону про господарські товариства). Оскаржуваний протокол від 16.02.2018 складений за наслідками зборів за наявності кворуму – найменшої кількості голосів, необхідної для прийняття рішення. Оскільки збори були проведені за присутністю учасника товариства Манолова В.А., який єдиний повноцінно мав право голосувати, на підставі повного виконання зобов’язань перед товариством в необхідні терміни. (Остання дата формування статного капіталу товариства «Раделія» – 11.05.2018. Манолов В.А. вніс у банк статний капітал: у Приватбанк 8000,00 – 01.12.2016, 4750,00 – 02.12.2016, 750,00 – 02.12.2016, 8000,00 – 10.01.2017, 4000,00 – 31.01.2018, 6500,00 – 01.03.2018; в Ощадбанк 15.11.2016- 8700, 01.12.2016 – 4000,00, 19.12.2016 – 1700,00. Разом 46400,00. Частка у капіталі 42000,00. Надлишок ДПІ розцінює як дохід товариства).
Пунктом 5.2. Статуту передбачено, що учасники повинні виконати зобов’язання за Законом України “Про господарські товариства” № 1576- XII від 19.09.1991 року і внести свої частки протягом першого року. Згідно ЗУ «Про господарські товариства» та рішення Конституційного суду України № 1-рп/2013 від 05.03.2013 року визначено, що повноцінна участь у голосуванні учасників, що не виконали своїх зобов’язань може бути прийнятною тільки на протязі першого року з моменту формування статутного капіталу. Законодавством не визначено компетенцію при вирішенні питань щодо діяльності товариства на загальних зборах тих учасників, які не виконали своїх зобов’язань перед товариством щодо формування статутного капіталу протягом наданого законом строку.
Позиція суду щодо повноважності загальних зборів Тов «Раделія» та результатів голосування за прийняття їх рішень з врахуванням кількості голосів учасників, визначеної пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства з обмеженою відповідальністю, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю призвела до прийняття рішення суду з порушенням конституційних прав третьої особи.
У разі невиконання (неналежного виконання) такого обов’язку визначені у ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» та ч. 3 ст. 144 ЦК України, відповідно до яких якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. За умов, коли учасники Юсипчук Ю.І. та Ременюк Ю.К. займають позицію протилежну інтересам товариства суд мав стати на захист конституційних прав апелянта Волошиної О.М. і приймаючи рішення зважити всі наслідки і способи його реалізації.
Фактично, наразі за умови скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах, здійснений 20.02.2018 року за №10381070004010233 настане ситуація, коли відбудеться примусове повернення на роботу, що спричинить відображення в органах ДПІ, ПФ, Статистики неправдивих даних, оскільки вказана особа не працювала, не отримувала зарплату та не сплачувала податків. Вказана дія кваліфікується за ознаками п. 1 ст. 172 КК України – Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю та п.1 ст. 173 КК Грубе порушення угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відсутність в судовому рішенні оцінки усіх аргументів сторін є самостійною обставиною порушення негативного міжнародно-правового зобов’язання України, що полягає у дотриманні розумного балансу при реалізації прав і обов’язків та інших зобов’язань (справа ЄСПЛ 9 «Бочан проти України 2». Також, оскаржуване рішення містить ряд дефектів та неточностей, які свідчать про неповне з`ясування судом всіх обставин справи та глибоке вивчення дійсних підстав спору, що виник. Мотивація позивача у вказаному конфлікті по суті є головною обставиною, яку мав дослідити суд, оскільки останнім було надано згоду на складання протоколу, що оскаржується, він фактично приступив до обов`язків директора та понад півроку не заявляв про порушення своїх прав, насправді ніким не порушувались.
норми конституційного права
Відповідно до Конвенції про захист прав людини ст.4 нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю. Відповідно до Загальна декларація прав людини ст.23 Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці. Відповідно до Конституції України ст.43 використання примусової праці забороняється. Рішенням судді Ніколаєва М.І. про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб мене примусово переводять в трудові відносини з Товариством «Раделія»”, – написала вона.

Опубліковано: "ЕКСУ"

Опубліковано: "ЕКСУ"

"Електронна книга скарг України" - твій гідний удар по беззаконню. Ми публікуємо скарги звичайних людей для журналістів з усієї України. Досить мовчати!

Related Posts

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже хвилину.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті або долучайтеся до Facebook
Підписатися!
Ні. дякую!
НЕ ПРОҐАВ  -45%  НА ПОДАЧУ СКАРГ
НЕХАЙ ПРОБЛЕМИ ВИРІШУЮТЬСЯ САМІ - ТИСНИ, ЩОБ ДІЗНАТИСЯ ЯК