Напад на жительку Києва було скоєно у поїзді "Маріуполь-Київ" 31 липня вночі. Подробиці у соцмережі оприлюднила сама потерпіла. Нелюд знущався над жінкою на очах у її сина, а пасажири поїзду ніяк не реагували на крики про допомогу. Відомо, що злочинця затримали. Тривають необхідні слідчі дії.

"31.07 в поїзді «Маріуполь-Київ» близько 3:00 на мене було скоєно напад. В купе я була з сином. Прокинулася від ударів по голові. Невідомий пробрався до нашого купе, вдягнений був дише в труси, заблокував двері і почав бити. Притиснув до ліжка. Тримав за горло і бив багато разів. Я кричала, прокинувся син. Син почав кричати і просити «Не бити маму», на що невідомий розвернувся і хотів вдарити сина. Я затримала удар, пообіцявши, що зроблю все що завгодно, або би він не бив сина. Чоловік перестав агресувати, зняв труси і почав до мене приставати. Я попросила, щоб трішки зачекав, адже син ще не спить і це все бачить. Ввесь час допоки я заспокоювала сина, голий чоловік з ерекцією гладив мені ноги і цілував їх, на мої пручання говорив «Будь умничкой, будь хорошей девочкой и больше не пострадаешь». Я зрозуміла, що потрібно якось вивести чоловіка з купе. Я запропонувала йому вийти, щоб син нічого не бачив. Він погодився, обгорнувся в простиню, вивів мене з купе і завів до свого купе. Двері за мною заблокував на верхній замок. В купе на столі була розрізана диня, з якої стирчав ніж. Тож кричати не було сенсу.

Я боялася, що якщо він спроможний на побиття невиної незнайомої жінки, то зарізати ножем, щоб не кричала - не проблема. Чоловік зняв простінь і почав приставати. Але в той час мій син почав плакати і кликати мене. «Ось він шанс на порятунок» - подумала я, і запропонувала вийти і піти заспоїти сина під предлогом, що дитина може розбудить усіх. Чоловік мене відпустив але сказал, щоб я повернулась, інакше він мене знайде і буде гірше. Вийшовши з купе, я забігла до сина і ми босоніж побігли до провідниці. Та спала і не розуміла, що робиться. Чоловік голий по вагону біг в нашому напрямку. Зрозумівши, що тут захисту не знайду, ми побігли до іншого вагону, де я почала кричати і стукати у всі двері. Найгірше те, що ніхто не зреагував. Але про це потім. Ми знайшли захист у провідниці цього вагону. До Києва залишалось їхати більше трьох годин. Щоб ви розуміли частих зупинок цей потяг не робить. Тож у мене був вибір: або зупиняти потяг серед ночі невідомо де і чекати на поліцію, або чекати до Києва. І я обрала другий варіант. Начальник поїзду дав розпорядження, щоб невідомого охороняли і не дали змогу йому втекти. Адже той грозився натиснути стоп кран, вибити вікно. О 7:11 ми прибули на станцію Київ Пасажирський, де нас чекав наряд поліції, викликаний МОЇМ ЧОЛОВІКОМ Невідомого затримали. Продовження та подробиці пізніше." - публікує слова Анастасії Лугової "Електронна книга скарг України".