Жителька Львову розповіла свою історію боротьби з коронавірусом та згадала, що їй довелося пережити в тей період.

Ось її слова:

"Все почалося з першіння в горлі, подумала, що це – алергія. Два дні пропила протиалергенний засіб, мені стало легше. Ще через два дні у мене зник нюх, а на третій день у мене почав боліти хребет та терпнути ноги, таке враження, що ноги било током. На шостий-сьомий день почалась задишка, я просто не могла дихати. Відразу звернулась до сімейного лікаря, щоправда, він спочатку не виходив на зв’язок. Зрештою, він мене послухав і сказав лікуватися вдома: пити вітаміни, пити чай з імбирем. Я наполягала на тому, що задихаюся, що мені бракує повітря. Навіть коли піднімалася сходами на огляд до лікаря, то мені так було важко, що людей навколо не бачила. Але мене не госпіталізували, а скерували на лікування додому. На наступний (восьмий – ред.) день після огляду лікаря почалася рвота, мене почало кидати у піт так, ніби на мене хтось вилив води. Я почала дзвонити до сімейного лікаря, сварилась, що не хочу увійти до числа тих, хто запізно звернувся за допомогою, я наполягла на рентгені. Прийшли медики, виміряли рівень кисню у крові, пульс був 110, тож мене терміново госпіталізували. Я п’ять днів була на кисневій масці, я просто не могла дихати. Це було дуже важко і дуже страшно. Захворіла не лише я. Через два дні після мене захворіла моя дитина, а потім – моя мама. Ми всі були разом у лікарні. Коронавірус справді існує, і він страшний. За десять днів у лікарні я відчула, як це є. Завантаженість медиків просто шалена, «швидкі» приїжджали non-stop, бувало, що за 5 хвилин приїжджали по три карети, лікарня заповнена повністю. Не вірте тим, хто каже, що COVID-19 не існує. У моїй палаті був відчинений балкон, і ви навіть не уявляєте, як це страшно бачити, коли везуть тіло, запаковане у чорний пакет. Я була готова почути діагноз «коронавірус». Знаєте, я настільки його боялась, так намагалась вберегтися, вдома все ретельно дезінфікувала, на роботі робила те саме. Обробляла не лише поверхні, ручки, а й продукти, які купувала у супермаркеті. Дуже боялась заразитись, бо в мене немає мигдалин і я є у групі ризику. Чи врятує маска? Я її носила, але вона мене не врятувала. Ніхто не може бути впевненим, що його цей вірус омине. Тому безперечно, маску треба носити, треба максимально робити все для того, щоб захиститись." - публікує слова Надії Мохняк "Електронна книга скарг України".