Надсилайте ваші скарги. Ми опублікували вже понад 4 000 скарг та понад 1000 вирішили! 

Багаторічна корупційна схема: як київські органи соцзахисту обкрадають своїх "підопічних"

09.12.2020 15:29
90
 

"Антоненко Дмитро Євгенович, мешкає у м. Києві, у Шевченківському районі, учасник АТО (2015-2016), пенсіонер за віком з 2017 року (по пільзі), працюю. З 2012 року виконую обов’язки опікуна громадянина Оберніхіна О. М., 1952 р.н. Ця скарга стосується двох основних питань, які я «розробляю». Обидва питання стосуються захисту свобод, прав та інтересів мого підопічного Оберніхіна О.М., і особисто мене не стосуються. Проте я виконую свої обов’язки щодо мого підопічного в незвичний для багатьох чиновників спосіб.

Перше, я не даю розкрасти його майно зажерливим до чужого майна чиновникам і, другим питанням, через суд домагаюся визнання підопічного дієздатним. Не даю розкрасти майно підопічного в тому числі тим, що не даю Шевченківській РДА увільнити мене від обов’язків опікуна Оберніхіна, хоча в нашій країні робити це дуже не просто. Отже, по порядку.

Перша тема пов’язана із зухвалою корупцією муніципальних службовців місцевих органів влади і самоврядування, як органів опіки і піклування. По корупції мені є що сказати, оскільки за задумом окремих посадовців Шевченківської РДА у м. Києві (ШРДА), я, як опікун свого підопічного, мав стати знаряддям для позбавлення майна і коштів свого підопічного Оберніхіна, відтак «поділитися» з чиновниками, що мають трудові відносини з ШРДА, як органом опіки. Мої звернення до правоохоронних органів ні до яких суттєвих наслідків в ШРДА не призвели.

Заяви про корупцію було спущено «на гальмах» до Шевченківського відділку поліції, там і успішно «поховано». Імовірний організатор корупційної схеми – звільнився з посади заступника голови ШРДА (Миколаєнко Ю.) у квітні 2019 року («заліг на дно»), проте виконавці, що несуть «золоті яйця» керівникам ШРДА лишилися на місцях, я так розумію, що «схема» працює і далі. 14 років Оберніхін недієздатний (p 2006), вісім років я опікун Оберніхіна (з 2012), з них півтора роки Шевченківська РДА у м. Києві намагалася моїми руками розкрасти майно підопічного (дача у Шевченківському районі).

Коротко: зав.відділом (сектором) опіки Шевченківської РДА у м. Києві (далі – ШРДА) Шаповал М.В., спільно з юристом відділу Отрош (Давиденко) В.О., поставили мені у 2012 р. корупційну умову сприяння у опікунстві Оберніхіна О.М. (умова була виголошена після подання опікунською радою ШРДА щодо призначення мене опікуном Оберніхіна). Вимога чиновниць  полягала в продажу дачі підопічного в Шевченківському районі Києва (Нивки) та розподілі коштів між нами: їм – 2/3 (66,7%), нам з підопічним 1/3 (33,3%) від майбутнього корупційного прибутку. Прибуток – термін використовую, тому що у планованої оборудки була також витратна частина.

Я мав купити підопічному 1-кімнатну квартиру у Шевченківському районі, а також супутні витрати на проведення продажу-купівлі, отже, прибутком  тут я називаю різницю між вартістю вказаної дачної земельної ділянки підопічного 8,25 сот (= 0,0825 га) та вартістю купленої йому 1-кімн квартири. Зазначеною чиновницею ШРДА Шаповал М.В. нав’язано було мені брокера, який приніс документи на земельну ділянку (ось так!), тобто він був водночас і її довіреною особою (родич?). Брокер привів покупців, в період стрімкого підвищення курсу долара наприкінці 2013 року вони пропонували за дачу 1 млн.грн., саме в гривнях, на той час це було близько 76 тис $, 1-кімн. квартира в той час  коштувала близько $25-30 тис.

Таким чином очікуваний корупційний прибуток, що підлягав розподілу між нами складав близько $45-50 тис. Проте, брокер за свою «роботу» планував узяти також $25-30 тис, отже скидалося на те, що брокер також мав би ділитися з корупціонерами і був задіяний у схемі.
Звісно, Шаповал діяла не сама по собі, а була для вищих посадовців ШРДА всього лиш «куркою, що несе золоті яйця». Тобто вона мала ділитися в свою чергу. Для мене зрозуміло, що кінцевими бенефіціарами по корупційному продажу дачі підопічного були: Миколаєнко Ю. колишній заступник Голови ШРДА пилипишинського розливу, перебував на посаді до квітня 2019 року.

Давиденко В. – директор Департаменту соц.захисту і праці ШРДА, та інші члени так званої опікунської ради при ШРДА – це в основному директорки соціальних закладів Шевченківського району міста Києва, основна діяльність яких наскільки я розумію, полягала в затвердженні (корупційних здебільшого) рішень т. зв. опікунською радою ШРДА, які дозволяли (схоже і зараз дозволяють) безкарно «дерибанити» майно підопічних (в основному нерухомість), в тому числі тих, яких свого часу наполегливо тягла до судово-психіатричних експертиз згадана вище «золота корупціонерша», «курка, що несе золоті яйця» Шаповал М. В.  Я став невільно свідком і частково учасником цього «дерибану».

Проте я не виконав корупційних завдань що переді мною були поставлені. І згодом Шаповал, і Отрош знайшли, як вони вважали мені заміну – підготували подали до суду подання на опікуна Оберніхіна його сестру, Сумарєву Л. М. Усе б нічого, проте, Сумарєва, як я зрозумів і побачив пізніше, саме та особа, яка методично викликала бригади з психушки (міська психіатрична лікарня № 1 ім. Павлова, по-простому «Павлівка») з тим, щоб зрештою заволодіти майном брата (приватний будинок на Нивках, та дача), через визнання його недієздатною особою. Зрештою це в неї вийшло на 100%. Проте є одне але: зараз Оболонський районний суд розглядає мою заяву про поновлення дієздатності Оберніхіну, в цей час Оберніхіну виконується стаціонарна судово-психіатрична експертиза.

У 2017 році я звернувся до органів прокуратури із заявою про корупційне діяння, де описав повністю «схему» в яку мене втягнули, та погодився співпрацювати з органами якщо мені буде надано статус викривача. Справу розслідувала Київська поліція, управління по боротьбі з економічними злочинами (листопад 2018 року), про мій статус мови не було, проте я описав і розповів все, що знав. Зрештою мою заяву «злили» в Шевченківське відділення поліції у м. Києві і там успішно «поховали», (надійшов лист що складу злочину не вбачають). У 2017 році ШРДА, як орган опіки та піклування, подав заяву до суду щодо звільнення мене від обов’язків опікуна. Заяву ШРДА розглянув Шевченківський районний у м. Києві суд, який у травні 2018 року відмовив ШРДА у задоволенні заяви.

ШРДА не заспокоїлося і руками Шаповал і Миколаєнка подала апеляційну скаргу (скарга підготовлена вказаними особами) на це рішення Шевченківського райсуду. В апеляційному суді м. Києва все було готово щоб прийняти рішення про скасування рішення Шевч. суду про виправдання мене як опікуна (саме так виглядає рішення суду). Проте, відбулася осічка, або невдача для ШРДА, Шаповал і Миколаєнка: після моєї заяви про відвід усього складу апеляційних суддів, судове засідання було відкладене, за цей час реформували Київський апеляційний обласний суд і Апеляційний суд міста Києва, і апел. скаргу розглянув інший склад суду.

Який відмовив високоповажним панам і пані у задоволенні їх «високопрофесійної», наклепницької скарги на мене як опікуна, яка додатково до першої заяви ШРДА, по суті, очорнювала мене і була абсолютно не в інтересах підопічного, якого ці посадові особи начебто покликані захищати. Тут маю роз’яснити (і це – окрема тема): підопічний Оберніхін на моє глибоке переконання, позаяк давно його знаю, є психічно нормальною, адекватною людиною, гадаю, має вищі за середні розумові здібності і пам’ять тощо. На користь цього мого переконання наявні такі факти з його біографії:

  • Має вищу економічну освіту;
  • Служив в Совєцькій армії;
  • В часи СРСР виїхав на постійне місце проживання за кордон;
  • У 2004-2005 роках самостійно оформив власність на земельну ділянку у місті Києві, та інші факти

У нього немає (тобто я не помічав у нього) симптомів хвороби, яку йому нав’язливо пише один і той самий лікар-психіатр (шизофренія). Тому, як вважаю, він просто є жертвою несприятливих соціально-побутових обставин та жадібності і аморальності його сестри. Відтак, Оберніхін лишився без спадщини-батьківського будинку та без набутого раніше майна. І ось так вийшло, що на сьогодні я єдина людина яка захищає його свободи, права та інтереси. Друга тема стосується ситуації, яка склалася в соціальній сфері опіки і піклування, а саме щодо безправності підопічних спеціалізованих режимних соціальних закладів, як-от в Київському міському психоневрологічному інтернаті (КМПНІ, м. Київ-04075, вул. Юнкерова, 37), де знаходиться мій підопічний Оберніхін О. М..

Хоча припускаю, що описана ситуація, зокрема щодо безконтрольності використання психотропних препаратів та психоактивних речовин до підопічних інтернату є типовою для усіх подібних закладів в Україні. Можу судити по випадках з моїм підопічним в інтернаті КМПНІ: у грудні 2017 йому дали «таблетовані ліки» від яких він впав в коридорі кімнати і (з його слів) «думав що помирає». Через деякий час ситуація повторилася, при цьому мені, як законному представнику, КМПНІ не повідомляє ні про намір застосування ні про застосовані до підопічного «ліки», що є кричущим порушенням прав людини. Про усі випадки повідомляв КМДА, працювали комісії (висновки від 29.01.2018, та від 19.12.2018), з яких можна дізнатися що ліки вживали без дотримання протоколу, так звані «лікарі» КМПНІ не мають підтверджених сертифікатів лікарів-психіатрів, та інші цікаві речі.

Проте з повідомленнями опікуна і, відтак, неконтрольованим застосування невідомих препаратів до підопічного в КМПНІ ситуація не змінилася. Останні три роки триває розгляд Оболонським районним судом м. Києва моєї заяви про поновлення дієздатності моєму підопічному. Останні п’ять років мій підопічний, не за моєї волі, знаходиться в інтернаті КМПНІ. Зараз ухвалою суду йому врешті призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу (СПЕ). Через таку ситуацію, яку я описую, дуже ймовірно, що в інтернатах подібного типу знаходяться цілком психічно здорові люди, яких дотичні до них зацікавлені особи (родичі, близькі, місцеві органи опіки і піклування) поступово позбавляють особистих немайнових прав (роблять їх недієздатними особами), а згодом і майна і коштів, а ще згодом, можливо і життя.

Окрема тема, якої торкаюся, висока смертність підопічних в КМПНІ (як я оцінюю на підставі даних, отриманих від Департаменту соц. політики КМДА), показник смертності серед підопічних КМПНІ в рази більший як від коронавірусу, і в рази більший від середнього показника по місту Києву. (Цифри такі: 2014-2018 роки – 6-7 померлих на рік, 2019 рік – 11 померлих, на близько 180-200 підопічних). Вважаю, цей високий показник смертності в КМПНІ цілком корелює з моїм припущенням, що зацікавлені особи (родичі, близькі, муніципальні чиновники) «самовіддано», за гроші, організують проживання підопічних в інтернаті КМПНІ зовсім не для того, щоб колись ті вийшли «на волю» і заявили свої права на своє майно – доми, квартири, дачі, землю. І роблять усе можливе щоб психотропами, в тому числі забороненими у світі (модитен-депо), руками так званих «лікарів» з КМПНІ, підірвати фізичне і психічне здоров’я нещасних.

Тому попасти людині в подібний до КМПНІ заклад – це, як правило, пожиттєвий вирок. 
Щодо зазначених вище питань у 2017-2020 роках я звертаюся до КМДА (Департаментів соціального захисту та охорони здоров’я, до Голови, заступника голови КМДА Хонди М. тощо) та до правоохоронних органів. На сьогодні видимого результату немає, тобто чиновники-корупціонери не сидять в тюрмах, а нечисті на руку працівники Київського психоневрологічного інтернату не понесли ніякого покарання або відповідальності за те, що колють і годують підопічних невідомо чим, ніби «ліками», та не розслідуваний належно факт високої смертності серед підопічних КМПНІ. Те що я пропоную – можливо крихта, маленький крок, до покращення відносин в суспільстві, яке прагне стати справедливим і європейським.

Проте, тяжби які я веду в судах в тому числі і за заявами ШРДА в суди проти мене, вважаю, хоч трішки, на крок, на сантим, але наближають перемогу справедливості над корупцією купки негідників, які «осідлали» ШРДА як орган опіки і «п’ють кров» нещасних людей, підопічних, тих які зараз, ось в цю хвилину, знаходяться за бортом достойного життя, ситого, безбідного, бодай якогось, схожого на достойне, життя в Україні. Я бувалий моряк, викладач, спеціаліст у своїй галузі, половину свого життя жив в СРСР, учасник київських Майданів і АТО, гадаю, за своє життя бачив багато неправильних і некрасивих речей. Проте ситуація, коли здорових людей державні органи, які покликані захищати, цілком свідомо лишають без захисту, спостерігають як їх повільно знищують у психушках, інтернатах.

При тому не соромлячись холоднокровно і безсовісно розкрадають їхнє майно, і реалізують подібні до описаної «схеми», мене, направду, жахнула. Ще більш образливо спостерігати, як ці «люди» ШРДА, корупціонери і хабарники, демонстративно і зухвало спілкуються не державною мовою. Вони вигулькнули тут, у столиці, десь із глибинок Росії, розвели корупцію, і навіть не намагаються жити чесно, уявляючи собі що «ухватили Бога за бороду». Усе це навіть якось схоже на вияв гібридної війни всередині столиці України, адже їх девіз «чим гірше – тим краще» чимось нагадує більшовицьке гасло в понівеченій війнами і голодом Україні 20-30-х років ХХ століття. Дякую вам. З повагою, 09 грудня 2020 року Антоненко Д.Є" - публікує слова Дмитра Антоненко "Електронна книга скарг України". 

Контакти для журналістів та правоохоронців приховано!
Ми можемо надати контакти скаржника журналістам та правоохоронцям, зазвичай це телефон та е-мейл, для цього потрібно сплатити послугу згідно тарифу.
1 деньМінімальний

Після оплати ви отримаєте контакт скаржника, зазвичай це номер телефону та його е-мейл адреса

Ціна: 63 грн
Обрати тариф
Рекомендований тариф1 місяцьСередній

Після оплати ви отримаєте контакти скаржника, зазвичай це е-мейл адреса та його номер телефону. Обираючи цей тариф, усі контакти будуть вам доступні протягом місяця.  

Ціна: 220 грн
Обрати тариф
6 місяцівПрофі

Після оплати ви отримаєте контакти скаржника, зазвичай це е-мейл адреса та його номер телефону. Обираючи цей тариф, усі контакти будуть вам доступні протягом півроку.  

Ціна: 730 грн
Обрати тариф
Поділитись:
Останні скарги
На що скаржаться українці і яке найкриміногенніше місто? Звіт нашого порталу
Аферистка-роботодавець купається в чужих грошах: відправляє українців до Німеччини та кидає
Лісничі вбили рідкісну тварину, а їх начальника Зеленський визнав "Заслуженим лісником України"
Роботодавець-шахрай обдурює українців у Берліні: гроші взагалі не віддає, а робочі голодують
Власниця агенства з працевлаштування відправляє українців не на роботу, а в рабство
"Обігнали Трампа": зарплати українських чиновників перевищили доходи президента США
Трудове рабство: українці працювали на заводі в Чехії безкоштовно. Грошей так і не дочекались
Міністерство освіти хоче ввести дистанційне навчання на постійну основу. Батьки шоковані
"Зупиніть свавілля поліції!": українці скаржаться на протиправні дії правоохоронців
"За 3 місяці "ЗЕленої осені" загинуло більше українських бійців, ніж за весь 2018 рік"
Стрічка