ДумкиБитва за тернопільський інститут. Хто переможе Радянські звички чи новітні методи?

Час від часу на інтернет-ресурсах з’являються повідомлення про Інститут післядипломної педагогічної освіти та його адміністрацію. В одних йдеться про те, що в закладі – суцільний занепад, в інших розповідають про наведення порядку, високі досягнення та розвиток.

«Кадри вирішують все» під таким старим радянським гаслом намагається діяти директор Тернопільського інституту післядипломної педагогічної освіти Петровський О.М. разом зі своїми помічниками. Гасло – непогане, якщо його використовувати з розумом. Але для цього потрібно мати розум та певні життєві принципи, або хоча би совість. На жаль, цього немає ні в Петровського, ні в того, хто разом з ним прийшов до керівництва інститутом.

Отримавши владу, Петровський у першу чергу звільнив тих людей, які дійсно вміли працювати, знали, що таке методична та наукова робота, і мали через це заслужений авторитет в освітян області. А звільнив банально через те, що на ці місця потрібно було поставити своїх людей. І хоча ці «кадри» за рік так і не второпали, чим вони повинні займатись, це немає принципового значення. Головне, що вони спокійно дивляться на знищення закладу як головної методичної установи області в галузі освіти і підтримують маячню директора.

І хоча за рішенням суду звільнених людей поновили на посадах, їх знову ж звільнили через два місяці, виплативши відповідну компенсацію за вимушений простій у роботі. І на це повинні були б звернути увагу керівництво обласної ради та управління освіти, але, напевно, така ситуація їх влаштовувала. Гроші ж не їхні особисті, а обласної громади.

Ставши директором Петровський О.М. обіцяв оновити кадри. Оновлення почалось з того, що молоді спеціалісти, яких прийняв на роботу попередній директор, змушені були звільнитися. І в цей же час на посади науково-педагогічних і педагогічних працівників прийняті «глибокі» пенсіонери та люди передпенсійного віку. Де тут логіка? Для чого це було зроблено, можна тільки здогадуватись.

Але на цьому кадрові новації Петровського не закінчились. На роботу в інститут почали масово приймати сумнівних працівників, які не тільки не мають відповідної профільної освіти, але й дуже далекі від тих посад, на які їх призначили. Але це вже питання компетентних органів.

Про те, що деякі з працівників, які наближені до директора, на роботу по декілька днів не з’являються без причин, можна і не згадувати. Такий «бардак» в установі створив директор, який сам на роботу ніколи вчасно не приходить, нічого сам не вирішує і не може вирішити, тому що збоку є ті, які йому постійно підказують, як воно має бути «на добре». Дійшло того, що навіть бухгалтерією «керує» заступник директора з виховної роботи, без вказівки якого Петровський кроку ступити не може.

На що перетворилися курси підвищення кваліфікації, коли не читають викладачі методики викладання навчальних предметів а тільки загальні теми і нічого конкретного?

Для чого брати участь у методичних заходах, які проводять «вчені фахівці» для кількості, а не для забезпечення якості проведення?

Кому потрібен такий інститут підвищення кваліфікації педагогічних працівників?

Тому і їдуть вчителі в інші обласні інститути підвищувати кваліфікацію.

За півтора року керівництва Петровського інститут з головної методичної установи області перетворився в притулок для науковців-пенсіонерів, нефахівців-сумісників та родичів знайомих як директора, так і наближених до нього. Проте директора інституту Петровського О.М. це не хвилює. Адже роботою своїх знайомих, знайомих своїх знайомих, а також знайомих декого зі своєї адміністрації він забезпечив. А інститут для нього і його оточення – «кормушка». І тільки від обласної ради залежить наскільки довго вона для Петровського О.М. та його адміністрації такою буде.

У адекватних працівників є підозра, що Петровський О.М. та його заступники ще й свідомо гальмують розвиток інституту. Говорили, що попередня адміністрація закладу не відповідала вимогам вищої школи (відсутність наукових ступенів, вчених звань) і тому не була зацікавлена у розвитку закладу, а тепер всі «вчені» і далі годують обіцянками-цяцянками про ВНЗ; попередня адміністрація якісно оновила матеріально-технічну базу інституту, а тепер не можуть придбати навіть електричного подовжувача.

Тут виникає найбільше запитань до обласного освітянського керівництва: скільки часу вони ще будуть закривати очі на мильно-грандіозні дії адміністрації закладу.

Далі буде…

Автор: Інна Устенко

Опубліковано: "ЕКСУ"

Опубліковано: "ЕКСУ"

"Електронна книга скарг України" - твій гідний удар по беззаконню. Ми публікуємо скарги звичайних людей для журналістів з усієї України. Досить мовчати!

Related Posts

Рекомендуємо почитати

Selected Title

Архіви

Електронна книга скарг України

Електронна книга скарг України. Твій нищівний удар по беззаконню. Ми 7 років захищаємо звичайних українців, публікуючи їхні скарги для журналістів.

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже хвилину.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті або долучайтеся до Facebook
Підписатися!
Ні. дякую!