Реформи в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах

До “Електронної книги скарг України” написав наш читач, котрий критикує систему тримання злочинців у місцях позбавлення волі та подає свої принципи, на яких ця система має базуватися, аби працювати...
Фото: drohobych.com.ua
Фото: drohobych.com.ua

До “Електронної книги скарг України” написав наш читач, котрий критикує систему тримання злочинців у місцях позбавлення волі та подає свої принципи, на яких ця система має базуватися, аби працювати якісніше.

Ось його лист:

Контакти для журналістів: 

“Станом на 2015 рік в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДПтС України склалася вкрай напружена та небезпечна оперативна обстановка, нормалізація якої можлива лише при вжитті керівництвом держави негайних радикальних та непопулярних дій по зміні державної політики у сфері умов відбування покарання та утримання під вартою.

Нинішня державна політика щодо умов тримання злочинців в місцях позбавлення волі ґрунтується на вимогах приведення умов тримання до Європейських стандартів шляхом зміни законодавчих та відомчих актів за зразком Європейського законодавства та гуманізації відношення держави до злочинців. Але даний напрямок державної політики абсолютно не враховує стан розвитку суспільства в державі, наявність вікових «злодійських традицій та устоїв», так званого «життя по поняттям» (яких не існує в Європейських державах), прямого протистояння і протидії організованої злочинності діяльності правоохоронних органів. Тобто керівництво держави запроваджує в Україні Європейське законодавство і порядки відбування покарання, не підготувавши соціально-економічного грунту в даній сфері, що призвело до різкого зменшення впливу на загальну масу спецконтингенту зі сторони адміністрації та збільшення негативного впливу зі сторони організованої злочинності. Для більш детального роз’яснення нинішнього стану справ в системі ДПтС України необхідно розглянути окремо чотири аспекти проблеми: 1) діяльність Європейського комітету по запобіганню тортурам і катуванням; 2) діяльність так званих правозахисників та правозахисних організацій щодо дотримання прав засуджених та ув’язнених; 3) історію та сьогодення організованої злочинності; 4) історію та сьогодення системи ДПтС України.

За часів незалежності України діяльність ЄКПТ на території нашої держави набула широких прав і повноважень. Незважаючи на те, що Європейське законодавство передбачає, що рішення ЄКПТ носить рекомендаційний характер, в нашій суверенній державі висновки і рекомендації даного комітету сприймаються як обов’язкові до виконання, не дивлячись навіть на власне законодавство та відомчі нормативні акти. Більш того, якщо нормативні акти України не відповідають поглядам та внутрішнім переконанням членів ЄКПТ, тоді держава Україна змінює законодавство, або, навіть без змін законодавства, Генеральна прокуратура України надсилає вимоги та вказівки до ДПтС України щодо заборони, наприклад, застосування гамівної сорочки (застосування гамівної сорочки передбачено діючими наказами ДПтС України). Тобто, суверенна держава приймає до обов’язкового виконання рішення групи людей, які не мають права розпорядчих функцій навіть згідно Європейського законодавства, не говорячи вже про національне законодавство. Якщо уважно переглянути рекоменда! ції ЄКПТ щодо України, починаючи з перших візитів комітету і до останнього, то можна побачити, що з кожним новим відвідуванням з’являється все більша кількість рекомендацій з геометрично прогресуючим розширенням кола питань, які завідомо неможливо (а частіше не потрібно) виконати, враховуючи нинішній соціально-економічний стан держави. ЄКПТ своїми рекомендаціями спонукає керівництво держави приймати рішення щодо гуманізації та покращення умов перебування у в’язницях злочинців, витрачаючи на це державні кошти та кошти у вигляді ! благодійної допомоги, які надходять до! установ. Хоча дані кошти держава могла б, і повинна, спрямовувати на покращення соціального забезпечення, наприклад, пенсіонерів або дітей сиріт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У під’їзді протікає стояк холодної води

До речі, хочу звернути увагу керівництва держави, що ЄКПТ не цікавлять питання соціальної забезпеченості громадян України в будинках для престарілих, інтернатах, закладах для дітей інвалідів та дітей сиріт, медичних закладах, а цікавить саме забезпеченість, умови утримання та гуманне ставлення щодо злочинців. Тому можна зробити висновок, що своєю діяльністю ЄКПТ змушує керівництво держави витрачати бюджетні кошти і піклуватись про злочинців, а не пересічних громадян, що при загальносуспільному розголосі призведе до справедливого невдоволення суспільства в державі та падіння авторитету керівництва країни. В таких європейських державах як Іспанія та Німеччина, членів ЄКПТ взагалі не допускають на територію в’язниць, оскільки результати їх відвідувань, в більшості випадків, призводять до ускладнення обстановки в місцях позбавлення волі. В Україні, при наявності «злодійських традицій» серед спецконтингенту, візит! и ЄКПТ повністю дестабілізують оперативну обстановку у в’язницях але керівництво держави абсолютно і повністю нехтує даною інформацією. Члени делегації ЄКПТ, які по суті своїй є громадянами інших держав, інтереси яких до України зовсім не однозначні, використовують широкий штат інформаторів із числа злочинців в місцях позбавлення волі, злочинців, які відбули покарання і тимчасово знаходяться на свободі, так званих правозахисників та інших категорій громадян України, що само по собі мало б привернути серйозну увагу органів СБУ до діяльності даного комітету. Крім того, в органах ДПтСУ є інформація про те, що останні візити делегацій ЄКПТ до Криворізької УВП №3, Дніпропетровського та Харківського слідчих ізоляторів відбулися позапланово зовсім не з альтруістичних спонукань, а за проханням певних лідерів організованої злочинності України з винагородою до 50000 євро за кожну установу, при умові складання негативного звіту ЄКПТ щодо відповідних установ. Дивним чином, при цьому візиті, були відвідані делегаціями ЄКПТ саме ті останні установи в державі, які називають «червоними», тобто ті, в яких керує адміністрація установи, а організована Ð! �лочинність не має впливу на внутрішні процеси у в’язниці. Знову ж на подив, при наявності одних з найкращих серед в’язниць України комунально-побутових умов в цих установах, делегація ЄКПТ склала негативні звіти щодо умов утримання спецконтингенту. Поряд з цим, по результатах відвідувань Сімферопольського СІЗО та Одеського СІЗО, так звані «чорні тюрми», де внутрішніми процесами керує не адміністрація, а представники організованої злочинності, делегаціями ЄКПТ були складені нейтральні звіти. Тобто ЄКПТ влаштовує ситуація, коли мі! сцями позбавлення волі керують організовані злочинні групи, а не державні службовці України. Аналізуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що діяльність ЄКПТ на території України шкодить інтересам держави і право слухняних громадян України, але при цьому допомагає організованій злочинності розширювати свої сфери впливу, що в свою чергу призведе не тільки до дестабілізації оперативної обстановки в місцях позбавлення волі, а й до дестабілізації обстановки в державі в цілому. Починаючи з 2010 року в Україні семимильними кроками активно стала розвиватись правозахисна діяльність різного роду громадських організацій та так званих громадських активістів, діяльність деяких з них безпосередньо взяла напрямок контролю за дотриманням прав громадян в місцях позбавлення волі. Згідно діючого законодавства України будь-хто може називати себе громадським активістом або правозахисником, а двоє таких «активних громадян» можуть гордо назвати себе громадською правозахисною організацією та юридично оформити своє існування. Як всім нам зрозуміло, будь-яка діяльність особи, повинна приносити їй фінансову винагороду, оскільки для забезпечення існування кожного індивіда він повинен витрачати на себе певні кошти. Так звані правозахисні організації і правозахисники прав засуджених та ув’язнених весь свій час витрачають на боротьбу з державними службовцями задля дотримання прав громадян в місцях позбавлення волі. Виникає логічне питання звідки дані громадяни беруть кошти на своє існування?

Але відповісти на це питання нелегко, оскільки діюче законодавство не передбачає звітності громадських організацій, а тим більше громадських акти! вістів (в тому числі і в сфері правозахисної діяльності), перед компетентними державними органами про джерела їхнього фінансування. Допустити думку, що дані організації існують за рахунок внесків самих членів правозахисної організації неможливо, оскільки ці особи постійно зайняті громадською діяльністю та фізично не можуть мати іншого виду заробітку. Тому робимо висновок, який збігається з офіційною версією самих громадських організацій, що їх діяльність фінансується за рахунок благодійних внесків. Захист прав громадян в місцях позбавлення волі не може, теоретично, принести фінансову вигоду громадському правозахиснику, а тому відповідно і особі, яка на благодійній основі фінансує правозахисників. Громадянин, який має зайві фінанси для допомоги громадській організації повинен бути людиною не бідною, тобто мати постійний високий прибуток від якогось виду діяльності, або одним словом бізнесу. Як відомо всім, будь-який бізнесмен, згідно постулатів економіки та психології, вкладаючи в щось або в когось свої кошти, прагне отримати або збільшення прибутку або розширення сфери свого впливу. Ми вище довели, що фінансовий прибуток в даному напрямку, на перший погляд, не можливий, тому залишається вигода в розширенні сфери впливу. Виникає наступне питання: що це за бізнесмен, який зацікавлений в розширенні сфери впливу на місця, де утримуються злочинці? А відповідь на це питання дуже проста і однозначна: це ті ж самі злочинці, які тимчасово знаходяться на свободі і вкладають добуті злочинним шляхом кошти в розширення своєї сфери впливу на місця позбавлення волі шляхом так званого захисту прав засуджених правозахисними громадськими організаціями. Здавалося б, чим може заш! кодити діяльність даних правозахисників законній діяльності адміністрацій місць позбавлення волі? По перше, оскільки ці правозахисники фінансуються злочинцями, то і задачі, яких необхідно досягти, також заказують вони. При бюджетному фінансуванні ДПтСУ на рівні 50% від потреби щороку в діяльності будь-якої установи виконання покарань або слідчого ізолятору можна знайти масу недоліків. Виявляючи ці недоліки, правозахисні організації через засоби масової інформації і шляхом звернень до вищестоящих державних організацій або контролюючих держорганів (ГПУ) формують негативну суспільну думку щодо діяльності адміністрацій місць позбавлення волі. Держава, в особі центрального апарату ДПтСУ, міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України, намагається максимально швидко цю негативну суспільну думку змінити. На теперішній час високопосадовці поважних державних органів не придумали нічого кращого, крім вжиття заходів дисциплінарного характеру, порушення кримінальних проваджень і звільнення з посад представників адміністрації. Хоча всі і розуміють, що проблеми базуються на недостатньому бюджетному фінансуванні, принцип перевірок одним державним органом іншого державного органу залишається старим: розберемося, покараємо кого прийдеться, головне швидше знайти крайнього.

Розуміючи і передбачаючи таку мазохистичну реакцію державних органів влади, злочинці на свободі і в місцях позбавлення волі використовують правозахисні організації (які до речі складаються, в більшості своїй, із злочинців, які відбули свої терміни покарання або їх родичів) як інструмент для досягнення наступних цілей шляхом шантажу адміністрації місць позбавлення волі: 1) послаблення режимних вимог,2) послаблення впливу адміністрації на загальну масу спецконтингенту, 3) послаблення авторитету адміністрації в очах загальної маси спецконтингенту, 4) перебрання функцій керівництва процесами в установах негативними елементами «смотрящими», «блатними», 5) полегшення шантажування адміністрації цими ж негативними елементами всередині установи для здобуття непередбачених законодавством пільг і привілеїв,n6) існування загальної маси спецконтингенту не за державним законодавством, а за «злодійськими законами, ! звичаями і традиціями».nДосягнення цих цілей має на меті насамперед не життя за законами «злочинної романтики», а банально отримання фінансової вигоди шляхом втягування засуджених в карточні ігри на гроші, торгівлі алкоголем та наркотичними засобами, вимагання грошових коштів в засуджених або їх родичів, та іншими незаконними шляхами, організованою злочинністю: «смотрящими» в установах, злодіями в законі, авторитетами злочинного світу на свободі, через перерахування 10 % від прибутку до так званого «злодійського общака». Але злочиÐ! �ні схеми збагачення організованої зло! чинності детально розглянемо пізніше. Яскравим прикладом типового громадського захисника прав в’язнів є громадянка Повідайчик Олена Павлівна, мешканка м. Бровари, в злочинному світі відома на прізвисько «Мама Лена». Дана громадянка почала свою правозахисну діяльність приблизно чотири роки тому, із-за важкої долі її тричі судимого за насильницькі злочини сина і досягла на теперішній час деяких успіхів, а саме: займаючись правозахисною діяльністю, змогла за недовгий проміжок часу придбати три квартири в місті Києві. Дуже хотілося б! , щоб громадянка Повідайчик О.П. пояснила компетентним органам, який альтруїстичний загадковий благодійник та за які заслуги фінансує її в таких обсягах.

Деякі види правозахисної діяльності цієї жінки відомі: шантаж керівництва ДПтСУ та керівництва установ виконання покарань, погрози негативного висвітлення діяльності ДПтСУ у засобах масової інформації з метою: 1) умовно-дострокового чергового звільнення свого сина, 2) направлення певних негативних елементів із числа «блатних» до певних установ відбування покарання, 3) направлення конкретних осіб із числа «смотрящих» до лікувальних закладів, 4) створення конкретним особам із числа «блатних» привілейованих умов відбування покарання, 5) надання незаконних побачень тощо.

Громадянка Повідайчик О.П. нахабно телефонує начальникам установ і в телефонному режимі не соромиться та не боїться шантажувати та ставити вимоги державним службовцям, використовуючи прогалини законодавства, організована злочинність, фінансуючи та керуючи так званими правозахисними організаціями по захисту прав в’язнів, добивається своїх злочинних цілей, а керівництво нашої держави, на жаль, цієї ситуації не хоче бачити, а навпаки розширює повноваження таких правозахисників та навіть офіційно на законодавчому рівні залучає їх до перевірок діяльності адміністрацій установ виконання покарань. Тобто відбувши покарання злочинці, їх родичі, які фінансуються та підпорядковуються лідерам організованого злочинного світу перевіряють і виносять свої вердикти щодо діяльності державних службовців. Не правоохоронці наглядають за злочинцями, а навпаки злочинці наглядають за правоохоронцями.Браво! Злочинний світ аплодує керівництву держави стоячи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інтернет-магазин дурить покупців

Тепер розглянемо історію та сьогодення злочинного світу, ієрархічну драбину злочинності на свободі та в місцях позбавлення волі, офіційне відношення злочинного світу до держави та суспільства, злочинні схеми збагачення в місцях позбавлення волі. Злочинність в суспільстві існує від моменту створення перших неписаних правил поведінки. З появою правил поведінки з’явилися особи, які їх порушували. Боротьба і покарання таких відступників була жорсткою, але ефективною: смерть для вбивці, відрубана рука для злодія. З розвитком суспільства, збільшувалась кількість населення і відповідно збільшувалась кількість злочинців. Не із-за гуманізації суспільства, а із-за практичних міркувань, було прийнято рішення карати злочинців не лише смертю, каліцтвом або вигнанням, а використати їх як робочу силу, до виправлення, ізолювавши від суспільства, тобто помістити до темниці. Про гуманне ставлення до злочинця ніхто не піклувався, оскільки це було практично недоцільно та не справедливо по відношенню до потерпілої сторони. Разом з розвитком суспільства розвивався і злочинний світ, але на теренах Російської імперії , Італії, Японії та Китаю в процесі розвитку почала з’являтись кастовість, ієрархія, неписані правила поведінки та традиції злочинного світу. В радянські часи, після закінчення другої Світової війни, на фоні спаду економічного та соціального забезпечення населення, на теренах Радянського Союзу відбулося різке зростання рівня злочинності. Перед радянською владою постало питання взяття під контроль діяльності злочинного соціуму. Органами НКВС було розроблено та впроваджено в життя заходи щодо надання, офіційного у злочинному світі –, статусу «злодій в законі» злочинними авторитетам, на яких НКВС мало певний вплив або з якими було досягнуто певних домовленостей. Саме через «злодіїв в законі» органи НКВС планували контролювати злочинний світ на всій території Радянського Союзу, але натомість вже в 70-80 роках компетентні органи почали розуміти, що можуть контролювати лише частину «злодіїв в законі», тобто лише частину злочинного світу. Таким чином даний експеримент з одного боку дав змогу контролювати частину злочинців, а з іншого боку вкоренив та зміцнив неписані злодійські закони, звичаї і традиції,! зміцнив злочинну ієрархію, лідерами, носіями і поборниками яких стали «злодії у законі». Цими лідерами злочинного середовища за основу злодійських законів були взяті вже існуючі традиції та звичаї злочинного світу та складено нові постулати злочинного соціуму. Метою створення злодійських законів були наступні цілі: 1) впорядкування злочинної ієрархії та затвердження на її вершині «злодіїв у законі»; підпорядкування діяльності злочинного світу «злодіям у законі» як носіям злочинних традицій. 2) розподіл між злочинними організаціями сфер і територій впливу.3) створення і поповнення (10% прибутку від злочинної діяльності) «злодійського общака», тобто каси взаємодопомоги для вирішення фінансових питань: хабарі для уникнення відповідальності, підкуп держслужбовців за закриття очей на злочинну діяльність, матеріальна допомога злочинцям в місцях позбавлення волі, закупка зброї, розширення сфер впливу та багато іншого. 4) суворе дотримання неписаних правил поведінки у відносинах злочинців між собою, у відносинах з суспільством та правоохоронними органами, з метою недопущення витоку інформації про злочинну діяльність, шляхом введення покарання у вигляді позбавлення життя за порушення більшості із цих правил. 5) недопущення притягнення до кримінальної відповідальності за організацію злочинної діяльності лідерів та авторитетів злочинного світу шляхом заборони на спілкування злочинців та їх оточення з працівниками правоохоронних органів під загрозою смерті. 6) організована та злагоджена протидія правоохоронним органам з метою забезпечення безкарності злочинної діяльності. 7) розповсюдження і романтизація злочинних традицій з метою залучення до злочинного соціуму нових членів, утримання в ньому вже перебуваючих.nНа протязі десятиліть, лідерам злочинності вдалося створити в державі злочинну культуру і злочинне суспільство, яке паразитує на тілі правослухняного суспільства. Згідно злодійських правил злочинці, які не допускають порушень цих правил, називають себе «людьми», звичайних громадян «терпилами» – тобто потенціальними жертвами злочину (злочинці відносяться до звичайних громадян держави виключно як до можливого джерела доходу внаслідок злочинних дій), співробітників правоохоронних! – «ментами» або «мусорами». Це три основні групи, якими злочинці класифікували все державне суспільство. Звертаю увагу на цинічність даної класифікації і відповідно відношення злочинної субкультури до суспільства в цілому.nЗлочинна ієрархічна драбина та касти злочинного світу з вершини до низу та їх функції: 1) злодії в законі (функції розглянуто раніше), 2) авторитети злочинного світу «положенці» – особи, які живуть за злодійськими традиціями, пропагують та поширюють злодійські закони, не мають недоліків в дотриманні злодійських пÑ! �авил, кандидати у злодії в законі. 3) лідери злочинних угрупувань і організацій, безпосередні організатори злочинної діяльності, як правило, із числа «блатних», покарання порушників злодійських традицій по узгодженню з авторитетами або злодіями у законі. 4) «блатні» – безпосередні виконавці злочинів, які притримуються злодійських законів. 5) «мужики» – основна маса злочинного світу, безпосередні виконавці злочинів, які не живуть за злодійськими законами, не претендують на касту «блатних» і вище, але не мають відхилень поведінки від зл! одійських правил, за які могли б бути перераховані до нижчих каст. 6) «козли» – злочинці, які перебуваючи в місцях позбавлення волі, перебували на господарчих посадах по обслуговуванню місць позбавлення волі за призначенням адміністрації. 7) «півні» або «ображені» – безпосередні виконавці злочинів, які не мають прав і ваги в злочинному середовищі, відторгаються від злочинної культури, які потрапляють в цю касту за різними причинами: за злочини сексуального характеру, за грубе порушення злодійських законів у якості покарання, гомосексуалісти, трансвестити, сексуальні збоченці. Вся ця ієрархічна драбина (піраміда) побудована для недопущення притягнення до кримінальної відповідальності «злодіїв у законі» та збору «злодійського общака», в який повинні вносити 10% прибутку від злочинної діяльності всі касти з №2 по №7. Тепер розглянемо злочинну ієрархію в місцях позбавлення волі та функції кожного щабелю: 1) «смотрящий» за установою виконання покарань – призначається «злодієм у законі» або «положенцем», або авторитетом злочинного світу із числа авторитетів злочинного світу або «блатних», в крайньому ви! падку «мужиків», які живуть за злодійськими звичаями, до функцій «смотрящего» входить: 1-дотримання всіма злочинцями в установі правил і традицій злочинного світу; 2-впорядкування азартних ігор, вимагань, торгівлі забороненими предметами (в основному алкоголь і наркотики), з метою контролю за надходженням 10% від прибутку до злодійського общака установи, 3-перерахування коштів до регіонального злодійського общака, 4-розповсюдження і насадження злодійських традицій серед загальної маси засуджених, 5-протидія адміністрації в дотриманні законності в установі, 6-схилення адміністрації до врахування злочинних традицій, 7-налагодження каналів доставки до установи заборонених предметів, 8-максимальне перебирання управлінських функцій адміністрації в керівництві внутрішніми процесами в установі, зменшення впливу адміністрації на ці процеси та відповідне збільшення впливу організованої злочинності, 9-зменшення авторитету адміністрації в очах загальної маси засуджених, 10-вирішення конфліктів, 11-покарання порушників злодійських традицій. 2) «смотрящі» за напрямками в установі: 1-за общаком – контроль за надходженням коштів від злочинної діяльності, відрахування до регіонального общака, 2-за іграми під інтерес – впорядкування азартних ігор, контроль за ходом гри, вирішення конфліктів в цій сфері, передача злочинного податку до общака, 3-за промисловою зоною – вирішення вищеперерахованих питань на виробничій зоні, 4-за «ширпотребом» – організація незаконного виробництва та збуту сувенірних виробів: нарди, чотки, ножі, мундштуки, кухонні набори та інше, перерахування доходу до общака установи, 5-за харчоблоком – організація торгівлі надлишками продуктів харчування з харчоб! локу, дієтичним харчуванням, 6-за медичною частиною – функція контролю за діяльністю медичної частини, вирішення питань щодо надання фальсифікованих лікарняних або направлень до лікувальних закладів, 7-за ДІЗО – ПКТ – СМРБ – матеріальна допомога (цигарки, чай, горілка, наркотики та інше) засудженим, які відбувають дисциплінарне покарання у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятору, карцеру, одиночної камери, приміщення камерного типу, або які утримуються в секторі максимального рівня безпекиn – також для всіх «смотрящих» за напрямком входять функції поширення або ¾ насадження злодійських традицій, протидія адміністрації, вирішення конфліктів, покарання за проступки та порушення злодійських традицій по узгодженню зі смотрящим за установою.nВ останні п’ять років основним джерелом поповнення злодійського общака стала торгівля наркотичними засобами в місцях позбавлення волі. Завдяки зусиллям організованої злочинності на свободі та в місцях позбавлення волі, відсутності можливості у адміністрацій ефективно боротися з цим явищем (вищевказані причини та зміни до КПКУ, згідно яких установи позбавлені функцій органів дізнання, із-за чого вилучення наркотичних засобів на території установи та фіксацію цих фактів можуть здійснити тільки співробітники МВС), місячний оборот коштів в сфері торгівлі наркотичними засобами в установі на 1000 осіб спецконтингенту складає 100000 гривень і більше. При цьому, таке явище відбувається тільки у «чорних зонах», у «червоних зонах» таке явище відсутнє, що веде до недоотримання доходів злодійським общаком. В «червоних зонах», в яких внутрішніми процесами керує адміністрація, явище збору злодійського общака відсутнє взагалі, саме тому організована злочинність прикладає максимум зусиль для дестабілізації оперативної обстановки в цих установах з метою перебирання функцій керування внутрішніми процесами негативними елементами (смотрящими, блатними). На жаль, в ряді установ, співробітники ДПтС зрадили інтереси служби та самі приймають участь або закривають очі на торгівлю наркотиками в установі. Якщо лідерам організованої злочинності вдасться «перефарбувати» всі установи виконання покарань в «чорні», тоді загальний оборот коштів в місцях позбавлення волі У! країни щомісяця буде складати приблизно 12 мільйонів гривень, щомісячні відрахування до злодійського общака 1,2 мільйони гривень, щорічне відрахування до злодійського общака 14,4 мільйони гривень. І це тільки від торгівлі наркотиками. Якщо взяти до уваги надходження коштів від вимагань грошей та майна в засуджених, ув’язнених та їх родичів, азартних карточних ігор в «чорних зонах» (в «червоних зонах» такі явища відсутні), то приблизні надходження до злодійського общака в рік становлять мінімум 40 мільйонів гривень. Звертаю увагу, що це лише 10% від загального злочинного обороту коштів в місцях позбавлення волі. Саме за ці кошти і борються лідери організованої злочинності в місцях позбавлення волі, саме тому вони зацікавлені в розповсюдженні і насаджуванні злодійських традицій в місцях позбавлення волі.nПроаналізувавши вищевказану ієрархію та розподіл функцій злочинного світу можна зробити висновок, що в нашій державі існує організована злочинна паразитична субкультура, яка повністю ігнорує соціальний лад і закони держави, перешкоджає діяльності державних органів з метою отримання в кінцевому результаті матеріальної вигоди. Яскраві підтвердження даного висновку ми всі бачили в «лихих 90-х», коли кількість злочинного соціуму розрослася до таких масштабів, що ділячи фінансові потоки та владу злочинці почали знищувати один одного. Після розгулу злочинності в 90-х роках сталася значна зміна відношення самих злочинців всіх рангів до злодійських звичаїв та традицій. Ці зміни в дотриманні правил злочинного світу сталися виключно на економічному підґрунті. Побачивши відсутність у державної влади політики жорсткої боротьби з організованою злочинністю, верхівка злочинного соціуму виявила можливість колосального збагачення злочинним шляхом та потрапляння до владних державних структур через своїх ставлеників, з подальшою метою збільшення темпів і розмірів збагачення, шляхом розкрадання державних коштів або використання владних повноважень. Як у державному суспільстві так і в злочинному середовищі всі питання почали вирішувати гроші та їх кількість. Якщо за старими «поняттями» злодієм у законі, авторитетом, лідером злочинного світу або смотрящим міг стати злочинець, який відбув значний термін покарання в місцях позбавлення волі, мав врівноважений і розсудливий характер з потягом до справедливості, не мав відношення до обороту наркотиків та не вживав їх, не займався зґвалтуванням та хуліганством, то з приходом влади грошей вказані злодійські ранги почали отримувати злочинці, які не відбували покарання в місцях позбавлення волі, ґвалтівники, наркомани, «баклани» (хуліган по суті, який вирішує всі питання за допомогою фізичної сили). Якщо за старими злодійськими звичаями скаржитись на міліцію або адміністрацію установи до прокуратури або засобів масової інформації було заборонено, а всі питання і проблеми розв’язувались шляхом домовленостей, то на нинішньому етапі розвитку «понятій» злочинний соціум активно використовує ГПУ, ЗМІ, правозахисні організації, з метою уникнення кримінального покарання та нівелювання заходів по боротьбі зі злочинністю правоохоронних органів. В державі склалася ситуація, в якій державні органи та громадські організації рьяно захищають права злочинців у тюрмі і на свободі, але при цьому зовсім ігнорують захист прав і свобод право слухняних громадян держави.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мати-одиначку незаконно виселяють з гуртожитку

Така ситуація призведе до перебирання функцій державної влади злочинним соціумом. Прикладів боротьби і перемоги над злочинним світом є багато, в США, Італії, Англії, Японії та Грузії були прийняті закони щодо боротьби з організованою злочинністю та жорсткі правила умов відбування покарання в місцях позбавлення волі, які вже довели свою ефективність. В той час коли наша влада заграє з Європейським Союзом, гуманізуючи ставлення до злочинців, розширює права злочинців при відбуванні покарання, надає право злочинцям користуватися мобільним зв’язком в місцях позбавлення волі, в США за зберігання мобільного телефону збільшують термін відбування покарання, в Бельгії позбавляють права на побачення до кінця строку покарання. В Грузії, в якій при опитуванні дітей початкових класів в 2002 році, встановлено, що 90% з них хочуть бути, коли стануть дорослими, злодіями у законі, були прийняті нормативні акти по боротьбі з організованою злочинністю на свободі та в місцях позбавлення волі, згідно яких тільки за прирахування себе до касти «Злодіїв у законі» злочинець отримує п’ять років позбавлення волі. Згідно «понятій» злодій у законі, який відмовився від свого титулу, втрачає весь авторитет та повноваження у злочинному світі. Але якщо в Грузії не відмовитись від цього рангу, то злодій в законі все життя проведе в тюрмі. В Грузії, уродженці якої в радянські часи складали 80% від загальної маси злодіїв у законі,станом на 2010 рік, таких злочинців залишились одиниці, довіра населення до правоохоронних органів склала 90%, а діти в школах перестали мріяти ставати злочинцями. Перемогу в боротьбі з організованою злочинністю в нашій державі принесе тільки жостка державна політика щодо комплексного посилення боротьби зі злочинністю на свободі та введення більш жорстких правил відбування покарання в місцях позбавлення волі. Не буде позитивного результату, якщо на волі органи МВС, СБУ та ГПУ будуть посилювати боротьбу з організованою злочинністю, а в місцях позбавлення волі не буде жорстких умов режиму утримання та продовжиться гуманізація в системі КВС.

Злочинці сприймають гуманізацію відношення держави до умов відбування покарання як слабкість державної влади, оскільки в їхньому світі керують сила і гроші, використовують цю слабкість держави для свого впливу. Це неоголошена війна, про яку державні мужі вищого рівня не бажають знати і чути. А війна, на яку не звертається увага, обов’язково буде програна. Тепер розглянемо розвиток і сьогодення існування правоохоронних органів. Термін «існування» вжито не випадково, тому що правоохоронці в нашій державі не діють, а існують та виживають. В радянські часи до складу МВС входили не тільки органи внутрішніх справ, а й співробітники системи виконання покарань. Співробітники МВС мали заробітну платню вище середньої, мали право виходу на пенсію після 15 років вислуги, отримували додаткове харчування, повністю забезпечувались форменим одягом, мали знижку при оплаті комунальних послуг, користувались правом безоплатного медично-курортного оздоровлення або лікування, отримували житло, тобто були на достатньому рівні соціально захищені державою. Враховуючи це, робота в МВС була престижною, що дозволило проводити відбір до лав МВС на конкурсній основі. До лав МВС люди вступали не лише із-за престижу професії та оцінки важливості для держави цієї сфери діяльності, видимого всім пі! клування держави про правоохоронця, а й з ідеологічною метою боротьби зі злочинністю. Така державна політика дозволила приймати до лав правоохоронних органів найкращих, людей з розумом, честю та совістю. Як відомо: кадри вирішують усе, не місце красить людину, а людина – місце, саме тому довіра громадян до правоохоронних органів в радянські часи сягала 100%. Саме тому, на момент початку здобуття незалежності нашою державою, рівень злочинності був дуже низьким, злочинці боялися озвучувати своє кримінальне минуле, статус злочинця був ганебним і не популярним. На жаль при розп! аді Радянського Союзу, політика держави у сфері боротьби зі злочинністю і соціального захисту правоохоронців почала змінюватися. А точніше державна влада звикла до того, що злочинність була контрольована і керована, не було проведено глибокого аналізу причин такого стану справ. Держава почала будуватися виключно на економічних та національних рейках, збільшення фінансових проблем в державі призвело до приходу до влади чистих економістів, основними завданнями яких було скорочення державних витрат. А вже на цьому етапі, один з цих економістів був стовідсотковим злочинцем, оскільки, передбачаючи негативні наслідки, або ігноруючи їх, хоча він міг і був зобов’язаний, згідно своєї посади, їх передбачити, почав економити бюджетні кошти на правоохоронцях і правоохоронних органах. Співробітники МВС не отримували зарплатню по 10 місяців, було призупинено видачу житла, пільги на проїзд та оплату комунальних послуг, видачу додаткового харчування та форменого одягу, припинилося санаторно – куротне лікування, а інфляція перетворила зарплати на мізерну платню.

Крім того, якийсь диво-економіст висунув пропозицію по скороченню бюджетних витрат шляхом відправки на пенсію співробітників з вислугою більше 15 років (тобто найбільш досвідчених професіоналів), оскільки їм потрібно виплачувати велику заробітну плату, а на їх місце взяти молодь без вислуги, яким для оплати праці будуть необхідні вдвічі менші кошти. Почався процес постійної підготовки нових нормативних актів по реформуванню правоохоронної системи, які по суті своїй погіршували забезпечення і соціальний захист правоохоронців. Такі зміни та нестабільність спонукали до звільнення досвідчених професіоналів на пенсію, а найбільш ініціативні, здібні та розумні співробітники знайшли собі іншу роботу з достойною заробітною платнею та соціальним захистом, або зайнялися бізнесом.

Таким чином, із-за хибної державної політики щодо правоохоронних органів та боротьби зі злочинністю, почався масовий відтік з лав МВС, СБУ та ГПУ найбільш цінних кадрів, що призвело до відсутності середньої ланки співробітників, тобто вже не було кому навчати молодь працювати, передавати ідеологію боротьби зі злочинністю, почався кадровий голод правоохоронної системи, до лав якої, при відсутності конкурсу, почали набиратися всі бажаючи особи, які змогли пройти медичну комісію. Такий відбір до лав МВС призвів до падіння рівня професійної майстерності загальної маси правоохоронців, зниження моральних, ділових і розумових якостей співробітників, потрапляння до лав МВС, ГПУ та СБУ випадкових громадян, які не мали ідеології боротьби зі злочинністю, а навпаки, планували збагачуватися корупційними діяннями в правоохоронній сфері. Навіть ті співробітники, які прийшли до навчальних закладів МВС з ідеологічних міркувань, в процесі практичної роботи не цурались корупційних дій із-за низького грошового забезпечення. Організована злочинність, скориставшись такою державною політикою та відсутністю протидії з боку правоохоронних органів, проникла у всі сфери бізнесу, підім’яла під себе мілкий та середній бізнес, проникла у всі гілки влади, розширила свою злочинну діяльність (особливо у сфері збуту наркотичних речовин), збільшила свої доходи від злочинної діяльності, що в свою чергу надало змогу злочинцям вирішувати проблемні питання з органами влади в фінансовій політиці.

Також, частина злочинців, почала легалізовувати кошти, здобуті злочинним шляхом, викуповуючи у держави прибуткові підприємства. Таким чином з’явилися бізнесмени, які по суті своїй були й залишилися злочинцями, а тому й продовжили використовувати злочинні методи роботи у своїй легальній діяльності. Тепер у нашій державі злочинці багаті, а правоохоронці бідні. Складається враження, що державну владу влаштовує ситуація, коли правоохоронця можна купити якомога дешевше. А найбільш від такого стану справ виграє організована злочинність. Ð! �а сьогоднішній день, з прийняттям нового КПК та вищевикладеної державної політики, правоохоронці просто не мають змоги притягувати до кримінальної відповідальності лідерів організованої злочинності, їх посібників із числа державних службовців, перекривати їхні фінансові потоки. Авторитет правоохоронних органів серед населення впав до 10%. Злочинна романтика знову поширюється серед молоді навіть шкільного віку. В місцях позбавлення волі злочинці захопили владу, практично перебрали на себе функції адміністрації, яка вже не може навіть застосовувати спеціальні засоби (фізичну силу), тому що застосування сили до засудженого, призводить, за спонуканням «смотрящих», до масових голодувань, членоушкоджень, безладів у якості протесту.

Адміністрація вже не може накласти стягнення на порушника режиму утримання, вилучити заборонені предмети у засуджених, тобто не може виконувати покладені на неї державою функції без ризику насильницьких або протестних дій зі сторони негативних засуджених, які будуть підбурювати до непокори загальну масу засуджених. Щоб не йти на конфронтацію, адміністрація змушена йти! на поступки та передачу влади «смотрящим», оскільки заздалегідь зрозуміло, що при наявності будь-яких скарг зі сторони спецконтингенту, при з’ясуванні причин масової непокори, співробітники центральних контролюючих органів (ГПУ, ДПтСУ) звинуватять адміністрацію в прорахунках або злочинах у своїй діяльності. Контролюючим органом простіше і вигідніше (в світлі нинішньої державної політики) довести провину державного службовця, а ніж доводити вину злочинця. Лідери організованої злочинності, використовуючи правозахисників та ЗМІ, організовують масові непокори ув’язнених та засуджених в тюрмах, при цьому швидко формують негативну суспільну думку про діяльність адміністрацій установ, а далі контролюючі державні органи своїми виконавцями закінчують на користь злочинців розпочатий процес передачі влади в місцях позбавлення волі негативним засудженим. Така тактика успішно діє протягом останніх п’яти років. Виникла парадоксальна ситуація, коли силовики не можуть застосовувати силу, а це саме і одна з основних цілей організованої злочинності. В такій обстановці в найближчому майбутньому держава! отримає глобальний розгул злочинності.

Україна вже має гіркий досвід ігнорування потреб збройних сил, розвідувальних та контррозвідувальних підрозділів СБУ, влада схаменулася, але запізно. Ігноруючи проблеми боротьби з організованою злочинністю, проблеми діяльності МВС та ДПтСУ в цьому напрямку, влада дочекається того моменту, коли злочинці (засуджені та ув’язнені) просто фізично знищать адміністрацію, та здійснять масову втечу з місць позбавлення волі, прийдуть в міста і села, де будуть грабувати та вбивати право слухняних гром! адян України.nДля зміни ситуації, яка сÐ! �лалася в діяльності правоохоронних органів необхідно негайно провести наступні заходи: 1). Вивчити досвід вищевказаних країн в законодавчій та виконавчій діяльності гілок влади у сфері боротьби з організованою злочинністю на свободі та в місцях позбавлення волі; залучивши практичних працівників МВС та ДПтС України, взявши за основу нормативні акти Грузії у сфері боротьби з організованою злочинністю, негайно розробити та прийняти аналогічні законодавчі акти в Україні. 2). В найкоротші терміни, силами практичних працівників ДПтС України, розробити нові відомчі нормативні акти, новий Кримінально – виконавчий кодекс, з метою нівелювання діяльності організованої злочинності в місцях позбавлення волі, шляхом створення жорстких умов відбування покарання. 3). Залучивши практичних працівників МВС, СБУ та ГПУ, розробити зміни (та ввести їх в дію) до Кримінального процесуального кодексу України у напрямку посилення боротьби з організованою злочинністю. 4). Вжити заходи по збільшенню бюджетного фінансування правоохоронних органів (МВС, ДПтСУ, СБУ); підняти заробітну плату співробітників МВС, ДПтС, СБУ до р! івня розвинених країн Європи та законодавчо закріпити її розмір у стабільній валюті, взяти за зразок соціальне забезпечення та захист правоохоронців таких держав як США, Литва, Польща, Німеччина; зменшити вислугу правоохоронців до 20 років та закріпити її в Конституції України. 5). Націлити роботу ГПУ на підтримку діяльності органів МВС та ДПтС щодо боротьби з організованою злочинністю на свободі та в місцях позбавлення волі. 6). Переглянути нормативні акти щодо діяльності так званих правозахисників та громадських правозахисних орга! нізацій по захисту прав громадян в місцях позбавлення волі; обмежити максимально доступ до місць позбавлення волі сторонніх організацій.n7). Внести зміни до законодавства, щодо звітності партій, громадських організацій і громадських активістів про джерела фінансування їх діяльності та прибутків. 8). Внести зміни до законодавства про звернення громадян щодо заборони розгляду вже розглянутих подібних звернень, тим самим зменшити відволікання правоохоронних органів від виконання основних функцій. 9). Внести зміни до кримінального законодавства в напрямку розширення підстав притягнення до відповідальності і термінів відповідальності за злочини, скоєні в місцях позбавлення волі; остаточне покарання за такі злочини ухвалювати виключно шляхом повного складання термінів вироків; замість адміністративної, встановити кримінальну відповідальність терміном від 3-х до 5-років позбавлення волі за передачу заборонених предметів до місць позбавлення волі; встановити таку ж кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання та використання заборонених предметів, членоушкодження; за розповсюдження та пропагування злодійських традицій, прирахування себе до злодійських каст, спосіб життя за злодійськими законами, шантаж і протидію адміністрації встановити кримінальне покарання терміном від 7 до 12 років позбавлення волі; повернути відповідальність за образу та наклеп, встановити термін покарання за ці дії щодо правоохоронця від 5 до 7 років позбавлення волі; збільшити термін покарання за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних речовин, встановивши термін від 10 до 15 років позбавлення волі; встановити запобіжний захід за всі вищеперераховані злочини виключно у вигляді взяття під варту; встановити кримінальну відповідальність за нанесення тілесних ушкоджень правоохоронцю від 10 до 15 років позбавлення волі, а за умисне вбивство правоохоронця – виключну міру кримінального покарання (ДПВ або смертна кара); відмінити мораторій та внести вид покарання – смертна кара. 10). Переглянути законодавство щодо права громадян на масові зібрання: заборонити проведення масових зібрань громадян ближче 2000 метрів біля органів державної влади, державних установ та організацій, правоохоронних органів, ! місць позбавлення волі та слідчих ізоляторів. 11). Переглянути порядок співпраці з ЄКПТ, заходи реагування держави на звіти цього комітету, вказати СБУ на необхідність з’ясування діяльності ЄКПТ на території України, розглянути питання щодо припинення діяльності даного комітету на території України. 12). Внести зміни до статей 391, 392 Кримінального кодексу України, додавши у якості суб’єкта злочину особу, ув’язнену під варту.n13). Створити на базі системи Державної пенітенціарної служби України окреме повноцінне міністерство. 14). Керівника новоствореного міністерства ввести до складу РНБО. 15). Вжити заходів на законодавчому рівні, щодо заборони транслювання радіостанцій, телеканалів та показу художніх фільмів, які популяризують і пропагують злочинну романтику.

Зміна державної політики щодо боротьби з організованою злочинністю та функціонування правоохоронних органів призведе в найближчі три роки до збільшення престижу роботи в правоохоронних органах та якісних змін кадрового складу, поверне довіру населення до правоохоронних органів, приведе до зміни принципів та результатів боротьби зі злочинністю. При досягненні цих результатів зміниться оцінка діяльності державної влади в напрямку боротьби зі злочинністю в суспільстві в цілому.”

Опубліковано: "ЕКСУ"

"Електронна книга скарг України" - сайт кожного українця. Це віртуальний місток між людьми, у яких є проблеми, і журналістами, які шукають таких людей!

Читайте також

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже 50 секунд.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті 
Підписатися!
Ні. дякую!
"Електронна книга скарг в Білій Церкві"Електронна книга скарг Закарпаття" (готується до запуску)
Ми в інших містах