Батьки відібрали землю і дім у дочки

До «Електронної книги скарг України» написала наша читачка Людмила, вона стверджує, що її батько та мачуха підкупили суд і вигнали її з будинку. ОСЬ ЇЇ ЛИСТ: Контакти для журналістів: “Звертаюся до Вас...
суд

До «Електронної книги скарг України» написала наша читачка Людмила, вона стверджує, що її батько та мачуха підкупили суд і вигнали її з будинку.

ОСЬ ЇЇ ЛИСТ:

Контакти для журналістів:

“Звертаюся до Вас по допомогу. Я, Кравченко Людмила Степанівна (1972 р.н.), проживаю в с. Ланна на  вул. Щорса, 35, Карлівського р-ну, Полтавської області. Мене вигнали незаконно зі свого будинку рідний батько з мачухою.

Усе почалося в 1982 році, коли мій батько Солодовник Степан Григорович (1946 р.н.) покинув нашу сім’ю, хвору дружину і своїх 3-ох дітей. Він знайшов собі іншу жінку і пішов жити до неї. У неї своїх двоє дітей. Сьогодні він зареєстрований і проживає в мачухи по вул. Шевченка, 12 у с.Ланна. Він усе там робить і до нас ніякого відношення не мав, дбав тільки про себе. Моя мати на той час була онкохвора. Дітей забрали батько і мати мого батька. Ми були на повному утриманні своїх дідуся Солодовника Григорія Яковича (1928 р.н.) і бабусі Солодовник Ніни Григорівни (1926 р.н.). Вони нас і вивчили, як мі закінчили школу. Аліментів мій батько ні на кого з дітей не платив.

Мій дідусь за життя був не в хороших стосунках із моїм батьком. Дідусь хотів, щоб батько забрав нас своїх дочок жити до себе, але мачуха була категорично проти. Дідусь завжди говорив: «Дівчата, хто залишиться жити в цьому будинку, тій він і належатиме». У 1992 році мій дідусь помер. Я в 1992 році вийшла заміж за свого чоловіка Кравченка Андрія Павловича (1974 р.н.) і проживали з моєю бабусею Солодовник Ніною Григорівною за адресою с. Ланна, вул. Щорса, 35. У 1993 році в нас із чоловіком народився син Кравченко В’ячеслав Андрійович.

Поки ми жили із чоловіком, ми провели в будинок газ, воду. Зробили ванну, туалет, робили навіси до сараїв, робили ремонти в будинку та літній кухні, робили перепланування літньої кухні. Ставили ворота та огорожі в дворі та по межах двору.

Потім у 1995 році у моєї бабусі стався інсульт. Після нього вона постійно хворіла. Догляд за нею весь час здійснювала я. У 2006 році ми з чоловіком розлучилися. Я залишиласа жити зі своїм сином та бабусею. Вела господарство і догляд за нею. У 2013 році бабуся померла. Я здійснила її поховання.

Після смерті бабусі мій батько Солодовник Степан Григорович із мачухою заходилися мене і мого сина виганяти з будинку. Подав навіть до суду. У провадженні Карлівського районного суду Полтавської області була відкрита цивільна справа №531/1434/14-ц за позовом Солодовника Степана Григоровича до Ланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, третьої особи Кравченко Людмили Степанівни, про визнання права власності на житловій будинок із господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом.

Документів права власності на будинок за життя дідуся й бібусі ніхто з них на себе не оформив. Технічної документації також ніхто не зробив. Просто побудували будинок та й жили. Будинок вважається робочим двором. Спочатку головою двору згідно з погосподарською книгою в Ланнівській сільській раді, був дідусь Солодовник Григорій Якович. Потім головою двору після смерті дідуся стала бабуся Солодовник Ніна Григорівна. За життя бабуся не скористалася своїм правом, щоб оформити право власності на житловий будинок і на землю. Потім згідно з погосполарською книгою №3 с. Ланна на 2011-2015 роки, особистий рахунок 0166-1, домоволодіння, що розташоване за адресою вул. Щорса, 35 у с. Ланна Карлівського району Полтавської області, станом на 01.01.2014 року записане за головою домогосподарства – Кравченко Людмилою Степанівною, особою, яка має реєстрацію місця проживання за адресою: вул. Щорса, 35.

Я проживаю за цією адресою з 10 років, з 1983 року, а зареєстрована з 28.04.1990 року (відтоді, як отримала паспорт). Я неодноразово зверталася до секретаря Ланнівської сільської ради Вовк І.В. і голови сільської ради Сліченка О.Л. за довідками стосовно цього домогосподарства по вул. Щорса, 35 у с. Ланна. Секретар не хотіла мені давати ніяких довідок, ніякої інформації щодо документів на будинок. Потім я постійно протягом року надсилала до сільської ради рекомендовані листи з повідомленням. Сільська рада не виконує своїх прямих обов’язків. Секретар мені постійно відмовляла мені у видачі довідок, посилалася на те, що їй весь час ніколи. І взагалі секретар Вовк І.В. товаришує з моєю мачухою Михійліченко Н.О., тут рука руку миє.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Чоловіка засуджують без доказів»

Зверталася я неодноразово і до голови сільської ради Сліченка О.Л. щодо присадибної земельної ділянки по вул. Щорса, 35. Я користувалася земельною ділянкою і хотіла сплачувати податок за користування земельною ділянкою, оскільки я є головою двору наразі. Він мене почав відряджати в земельній відділ в м. Карлівка. У Карлівському землеустрої почали казати, що «це у Вас там сільська рада чудить». У сільській раді є погосподарська книга, присадибна ділянка не приватизована, а отже, інформація щодо земельної ділянки знаходиться у погосподарській книзі. Там проживають, земельною ділянкою користуються.

Коли батько подав до суду я дізналася, що бабуся за життя написала заповіт на батька в 1996 році, хоча я ніколи не чула від бабусі, що вона написала на когось заповіт. У справі оригіналу заповіту не має. Зате Ланнівська сільська рада видала дублікат оригіналу заповіту у зв’язку з тим, що батько загубив оригінал. Секретар Вовк І.В. внизу зареєструвала дублікат заповіту, буцімто заповіт дійсній і не змінювався. Вона вчинила незаконно, оскільки в процесі розгляду справи оригіналу заповіту вона не надала.

За діями сільської ради можна сказати, що там що хочуть, те й роблять, і ніхто нікого не боїться. Я б дуже хотіла, щоб перевірили наявність оригіналу заповіту в Ланнівській сільській раді. Поки тривав суд у м. Карлівці, суддею у справі був Попов М.С.. Адвокат у батька була Левошко Л.С., про неї ходять чутки, що вона не гребує ні юридичною, ні людською гідністю. Усе робить через хабарі. Коли я звернулася до неї по юридичну консультацію, вона подивилася мої документи, все в мене зідналася. Потім прийшов до неї мій батько, сказав, що заплатить гарні гроші, і вона морочила мені голову півроку. Я ледве забрала у неї свої документи. Левошко порадила моєму батьку зробити технічний паспорт на будинок. І він його зробив, але паспорт не зареєстрований, бо права власності немає ні в кого. Немає і документів на землю.

Дати побудови будинку та господарських будівель і споруд не збігаються з батьковими свідченнями. Батько говорив, як обміряли, щоб ставили, які він хотів, роки, але це не відповідає дійсності. На суді Левошко Л.С. спиралася на те, що є технічний паспорт і що покійна бабуся вступила в спадщину після померлого свого чоловіка, хоча це взагалі не так.

Головного документа про право власності на житловий будинок і на землю на ім’я Солодовник Н.Г. немає. Отже, спадщини не може бути. Якщо за життя спадкодавець (Солодовник Н.Г. ) не набула права власності на житловий будинок і земельну ділянку, то спадкоємець (Солодовник С.Г.) також не набуває права власності на житловий будинок і землю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Чоловік виганяє з дому дружину з 3 дітьми»

Тим часом, поки суд тривав, батько з мачухою не гаяли часу. Вони приходили, коли хотіли, зривали мені замки, стукали ночами по вікнах, влізли на кухню і пошкодили мені газовий котел під час опалювального сезону, що хотіли, те й вивозили з двору, зайняли без дозволу земельну ділянку. Я неодноразово зверталася до нашого дільничного інспектора Курінного А.А., щоб батько нічого не руйнував, поки справа розглядається у суді, але ніяких дій з боку дільничного не було. Він весь час говорив, що свої проблеми треба вирішувати мирним шляхом. Зверталася неодноразово із заявами до начальника Карлівського райвідділу Наконечного О.В. і до в.о. начальника Карлівського райвідділу капітана міліції Шульги О.М.. Зверталася до прокурора Карлівського району, радника юстиції Хатьонка В. Він прийняв заяву, а потім передав її до Карлівського райвідділу міліції, щоб вони розібралися, але результатів немає.

19 травня 2015 року Карлівським районним судом було винесено рішення на користь мого батька. Відразу після суду я приїхала додому, а батько вже демонтує мої замки. Я йому говорила, що не згодна з рішенням районного суду і буду подавати скаргу до Апеляційного суду, що він не має права зривати замки і заходити до будинку, поки не буде рішення Апеляційного суду. Він мене не слухав, почав погрожувати, замахуватися бити. Потім сказав: «У тебе грошей немає, і ти нічого не доб’єшся, ми заплатили сільській раді і районному суду, заплатимо і в Апеляційний суд. У нас гроші є». Так воно і сталося.

Я подала скаргу до Апеляційного суду. Було відкрите провадження №22-ц/786/1959/15. Двічі суд відкладали, а потім на суді 14.07.2015 року головуючий суддя Мартєва Сергій Юрійович зачитав рішення на користь мого батька, хоча документів на користь мого батька немає взагалі ніяких. Вважаю це рішення суду незаконним. Після суду батько і мачухою сміялися мені у вічі й говорили, що вони заплатили знову, що в них грощі є, що вони все зроблять, щоб вигнати мене зі свого будинку.

Так вони і зробили: приїхали мачуха, батько, зять мачухи і заходилися мене бити. Вони виштовхали мене з двору, в чому я була. Тепер я подала 24.07.2015 року касаційну скаргу на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 19 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14.07.2015 року по справі №531/1434/14-ц до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за адресою: 01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4-а. Вважаю, що судами при ухваленні рішень у справі №531/1434/14-ц було неправильно застосовано норми як матеріального, так і процесуального права, крім того, судами було застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини: положення ЦК Української РСР та КЗпШС в редакції 1992 року, що є підставою для скасування таких судових рішень та ухвалення нового рішення у справі. У задоволенні позову Солодовника С.Г. має бути відмовлено у повному обсязі.

Я звертаюся до Вас із проханням взяти розгляд справи №531/1434/14-ц в Касаційному суді під свій контроль. Прошу результати розгляду справи надіслати мені на адресу: Кравченко Людмила Степанівна, вул. Щорса, 35, с. Ланна, Карлівський р-н, Полтавська область, поштовий індекс 39541. Копії оригіналів документів по даній справі я надсилаю поштою до Генеральної прокуратури України”.

Опубліковано: "ЕКСУ"

"Електронна книга скарг України" - сайт кожного українця. Це віртуальний місток між людьми, у яких є проблеми, і журналістами, які шукають таких людей!

Читайте також

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже 50 секунд.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті 
Підписатися!
Ні. дякую!
"Електронна книга скарг в Білій Церкві"Електронна книга скарг Закарпаття" (готується до запуску)
Ми в інших містах