Українці більше стурбовані політикою, ніж відродженням нації

Дослідження Київського міжнародного інституту соціології

В КМІС опублікували результати дослідження з приводу проблем, які турбують українців. І як же було дивно дізнатися, що українців не хвилює питання відродження нації. До чого це може призвести і хто виграє від подібних результатів?

З результатів дослідження, хоч і очевидно, але стало ясно, більшість громадян турбує війна на Сході України – 71,6%, незначний рівень життя колише спокій 60,5% населення, економічна ситуація вторглася в спокійний розум не даючи заснути майже половині – 45, 9%. Уже після турбує українців безпека – 20,9%, а ще 15,3% не можуть жити спокійно через політичну ситуацію в країні.

Для мене в цьому списку було дивним виявити, що українців при всіх цих проблемах, майже не турбує відродження української нації.

Я був переконаний, що якщо подібне питання і виникне – то однозначно воно посяде перші рядки рейтингу. Те, що стурбовано відродженням нації всього 4,1% українців навряд чи говорить про те, що нація відродилася, погодьтеся. Швидше навпаки – нація загубилася, а з тими, хто існує нарізно – простіше працювати як пропаганді, так і негідникам.

Розумію, складно думати про високе, коли розум зайнятий покупкою яєць. Але, я переконаний, що як тільки у кожного додається занепокоєння з приводу відродження своєї нації – її життя почне налагоджуватися. У когось виникло запитання «як?» – Це чудово, відповідь трохи нижче. Для початку давайте домовимося з визначенням терміну, що таке нація? Ледачі йдуть в Вікіпедію, а не ледачі в бібліотеку, і ті, і інші читають:

Нація – етнос, який має спільне історичне походження, єдина мова і самосвідомість з власною державністю або ж бажанням створити цю державу.

Простими словами і грубо кажучи нація – це група людей, яка знає собі ціну. А тепер повертаючись до питання про хороше життя.

Який уряд посміє тримати за дурнів тих, хто знайшов ідентифікацію та цінність, в першу чергу в своїх очах? Що може статися з тим урядом, який посміє образити таких людей або навіть тримати за дурнів, голосуючи і погоджуючи мінімальну зарплату в 60 з гаком доларів для свого населення? Яка група людей, яка знає собі ціну, промовчить про збільшення тарифів на ЖКГ, коли грошей не вистачає на купівля най необхіднішого – даху над головою?

Можемо піти за прикладом до націй, які себе ідентифікують, цінують, поважають, знають свою історію. Націям, які сформувалися. Місяць тому у Франції пілоти авіакомпанії Air France розпочали страйк з вимогою поліпшення умов праці і підвищення зарплат. Ту ж таки Францію в березні трусило від страйку. На вулиці вийшло тисячі французів, небажаючих миритися з реформою трудового кодексу.

18 жовтня 2010 року в Бельгії залізничники влаштували загальнонаціональний страйк. Одна з причин мітингу – введення автоматизованого продажу квитків, що загрожувало бельгійським залізничникам втратою роботи.

У Лондоні спекотним серпнем 2015 року працівники метрополітену влаштували 24 годинний страйк через бажання мера ввести нічні графіки роботи метрополітену і зробити частішим денні рейси.

І це лише декілька епізодів відстоювання своїх прав. При цьому, побажання громадян були почуті їхнім урядом. У Європі та США – вимагати поваги до своїх прав, проявляти характер – це одна із загальних рис націй, це є нормальним. Уряд повинен не тільки поважати свій народ, а в нашому випадку ще й побоюватися його.

В Україні тривали час «братський сусід» не давав самоствердитися нації, підмішуючи в українську історію російський дух. Не даючи відчувати повноту смаку життя. Проросійські ставленики більше були закохані в Росію та російський народ, ніж в Україну, тому українцям і рідко перепадало. Максимум – це молодіжний кредит, при якому держава оплачувала молодим 70% кредитного житла. Але і це тхнуло спеціально продуманим планом, який дозволив обзавестися українською нерухомістю в більшій мірі найближчому оточенню «Партії регіонів», ніж звичайної молоді. На цьому все.

Так і не побував український пенсіонер в човні на Багамах, немає української багатодітної матері на Мальдівах з її діточками, немає українця серед засновників корпорації «Гугл» або «Фейсбук». Українцям не давали бути.

Лише зараз з’явився поштовх для відродження української нації – це та ж декомунізація. Багатьом, з ким я спілкувався, незрозуміло, чим ж допоможе перейменування. Пояснюю їм так – ми даємо новому поколінню нових героїв, які так чи інакше бажали побудувати незалежну державу, часом віддаючи своє життя за цю ідею. Ми закладаємо розуміння того, що лише в любові до країни, може з’явитися гарна економіка, хороша зарплата, хороший рівень життя. Інша справа, що розуміння русофілів-пропагандистів, як формується нація – дає їм інструменти для нівелювання будь-яких спроб її відродження.

Але, мало лише подібних спроб. У моєму розумінні, нація почне повільно проростати, лише тоді, коли почне вимагати ставитися до себе з повагою. Невихована в такому дусі нація буде завжди мати такий же невихований та латентний уряд.

Коли нація, група людей із загальною історією, мовою, розуміє куди і до чого рухається сходиться на одній землі – ніхто її не зможе розбити, ніхто не зможе спровокувати, обдурити або ж витерти об неї ноги. Жоден народжений цією нацією чиновник або ж такий що ідентифікує себе з нею не посміє в особистих інтересах скористатися даною йому владою. Справжня любов до своєї землі і свого народу пануватиме над жадібністю і цинізмом.

В Україні стаються спалахи самоідентифікації, на жаль, тільки у вигляді революцій. Але повстань можна уникнути, давши нації можливість сьогодні відшукувати себе і в історії минулого, тим самим знаходячи фундамент і стаючи на ноги. При цьому, важливо дати інструменти в сьогоденні: добре працюючу економіку, суди, правоохоронні органи …

Якщо виникнення працюючих інститутів постійно саботується і пробуксовується урядом, значить цьому уряду вигідно мати «купку» народу, а не міцну і поважаючу себе націю. Тому дуже хочу, щоб наступного разу цей пункт виріс в процентах на багато разів.

Читайте також

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже 50 секунд.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті 
Підписатися!
Ні. дякую!
"Електронна книга скарг в Білій Церкві"Електронна книга скарг Закарпаття" (готується до запуску)
Ми в інших містах