Сповідь дружини бійця АТО

Інтерв’ю із дружиною одного з сотень бійців АТО. Хоч там і сотні їх, але у кожного своя історія, яка змінює світогляд кожного. Розбиває, та не вип’є Живущої крові —...
Фото: www.vikna.if.ua
Фото: www.vikna.if.ua

Інтерв’ю із дружиною одного з сотень бійців АТО. Хоч там і сотні їх, але у кожного своя історія, яка змінює світогляд кожного.

Розбиває, та не вип’є
Живущої крові —
Воно знову оживає
І сміється знову. (Тарас Шевченко)

До «Електронної книги скарг України» звернулася Юлія. Її чоловік у червні опинився в зоні проведення АТО на пункті пропуску Довжанський. Будь-яка згадка про цю територію ніби куля снайпера впивається в тіло кожного, не залишаючи байдужим жодного українця. Інформація ж про людей, що несуть там службу,  щодня вторгається у нашу свідомість новими подробицями. Нам вдалося поспілкуватися з нею та почути їхню історію. Ця історія змусить інакше подивитися на світ всіх, незалежно від того, чи маєте Ви стосунок до подій на сході України.

Це історія звичайної родини. Головне, що сьогодні подружжя возз‘єдналося після понад двомісячної розлуки, та цю історію згадує мовби страшний сон. Поки чоловік був у зоні АТО жінка намагалася бути в курсі подій та завжди напоготові. Спеціально для читачів «Електронної книги скарг України»  –  історія від хороброго дівочого серця Юлії.

«МИ НАМАГАЛИСЯ ДОПОМОГТИ, ЯК МОГЛИ»

Мій чоловік служив ще до початку воєнних дій, проте у зону АТО його мобілізували у червні. Там він провів більше двох місяців. Коханий все життя вивчає військову справу, проте тоді був там одним з небагатьох професіоналів.  Попередніх зборів чи навчань, що б готували до майбутніх подій, не проводилося.

Початок літа. Рівень забезпечення вояк був фактично на нулі. І щодо матеріального забезпечення амуніцією, і щодо їжі. Ми намагалися допомогти,  як могли. Одного разу зібрали два мікроавтобуси з їжею, аби хоч чимось зарадити нашим героям, аби проявити свою підтримку та показати, що не покинули їх, що хлопці не одні. Місця призначення наша посилка не дісталася. На разі про цю допомогу досі нічого не відомо. На запитання про її долю відповідей не знайшлося ні у місцевих представників, ні у вищих посадовців.

Проте навіть повернувшись зі Сходу  коханий-військовий зберігає таємницю. Чоловік не розповідає, ким там служив. Можливо, це воєнна таємниця. Можливо, намагання вберегти мене від зайвих думок та нервів. Мабуть, це не так важливо зараз…

«ТАМ ЙДЕ БРУДНА ВІЙНА ТЯЖКОЮ ЗБРОЄЮ»

Війна – це страшно і єдине, що мене хвилювало, аби коханий повернувся додому цілим. Складність полягала і в тому, що немає чіткого розуміння, хто стоїть по ту сторону поля битви. Противника хлопці і бачили, і не бачили. Занадто багато сил зосереджено проти української армії: і найомники, і представники самопроголошених республік. Уже ні для кого не таємниця, що артобстріли ведуться з російської сторони.

Це не просто операція зі звільнення рідної землі чи намагання когось захопити чуже, там йде брудна війна тяжкою зброєю. Воюють наші противники професійно, ледве не у кожному русі почувається тактична виваженість та якісна озброєність.

«НАМАГАЛИСЯ БУТИ НА ЗВ‘ЯЗКУ ЗАВЖДИ»

Для кожної небайдужої людини страшно опинитися у інформаційному вакуумі. Новини про перебіг подій я дізнавалася власне у чоловіка. Ми намагалися бути на зв‘язку завжди. Ніхто не знав точного часу, коли у нього буде змога подзвонити. На щастя, вдавалося спілкуватися в середньому один раз на день, іноді навіть більше.

«НЕ ПУСТИЛА Б НА ВІЙНУ»

Якби рішення про його участь у АТО було моїм, то, можливо, і не пустила б його туди. Ми завжди намагаємося вберегти близьких від небезпеки. Проте я добре знаю кохану людину. Він би все одно поїхав, я у свою чергу так само, як і нині, пишалась би ним.
На разі ситуація в АТО не стає легшою, але мені хочеться вірити, що боротьба коханого вже позаду, а наша перемога і звільнення України не за горами.

Жінкам, що опинилися в подібній ситуації, можу порадити лише запасатись внутрішніми силами, чекати близьких та молитись. Завжди треба вірити у краще. Терпіння Вам.

Не всі мобілізовані з нашого містечка хлопці повернулися додому. Одного і нині вважають безвісти зниклим. Саме через такі ситуації починаєш цінувати прості життєві речі навколо: неушкоджене житло, коханих людей поряд, можливість зранку прокидатися та просто жити!

Опубліковано: "ЕКСУ"

"Електронна книга скарг України" - сайт кожного українця. Це віртуальний місток між людьми, у яких є проблеми, і журналістами, які шукають таких людей!

Читайте також

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже 50 секунд.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті 
Підписатися!
Ні. дякую!
"Електронна книга скарг в Білій Церкві"Електронна книга скарг Закарпаття" (готується до запуску)
Ми в інших містах