Фото: articulo.mercadolibre.com.ve

Солодка змова. Як світ полюбив цукор і зненавидів жир

Більш ніж 40 років нам твердили – щоб схуднути і відчувати себе добре, слід відмовитися від насичених жирів. Сьогодні все більше визнання отримує інша думка – про те, що...

Більш ніж 40 років нам твердили – щоб схуднути і відчувати себе добре, слід відмовитися від насичених жирів. Сьогодні все більше визнання отримує інша думка – про те, що наш найлютіший ворог – не жир, а цукор. Насправді ця ідея дуже давня: її ще в 1960-х роках захищав британський дієтолог Джон Юдкін. Незважаючи на це, він закінчив свої дні осміяний, із зіпсованою репутацією і практично забутий. Про одну з найпомітніших наукових помилок другої половини XX століття розповідає журналіст і письменник з видання Guardian Іан Леслі. Це історія не тільки про людину, яка в своїй теорії на чотири десятиліття випередила колег, а й про те, як ідеї, що не збігаються з загальноприйнятою думкою, можуть бути незаслужено поховані без будь-якої причини.

У 1980 році після довгих дебатів уряд США випустив свій перший звід рекомендацій по харчуванню – документ, якому слідували лікарі, виробники продуктів і, звичайно, споживачі. Головною рекомендацією в цьому зводі була знижувати споживання насичених жирів і холестерину. Американці слухняно підкорилися. Паста і рис витіснила з раціону хот-доги та гамбургери, вершкове масло замінили – маргарином та маслом рослинним, яєчню витіснили мюслі, молоко – замінили апельсиновим соком і так далі. Але щось пішло не так. Якщо подивитися на історію ожиріння Америки, ми побачимо, що якщо в 1950-х від зайвою вагою страждали тільки 12% американців, а в 1980-х 15%, то до 2000-го їх стало майже 30%; Зараз 35% дорослих жителів США мають ожиріння.

Такий розвиток подій розлютив усіх – дієтологів, уряд, пресу, громадськість і навіть виробників продуктів, на яких звалився народний гнів. Всі звинувачували всіх, і залишилася всього одна сторона, на яку ніхто не злився, – це були вчені. Але ж вони були винні. Наслідки відмови від жиру нескладно було передбачити: оскільки у нас всього три шляхи отримання енергії для існування –  жири, вуглеводи й протеїни – скорочення споживання однієї з груп продуктів неминуче веде до збільшення потреби в інший. Тобто те, що відмова від жирної їжі спричинить за собою споживання солодкої, було цілком передбачувано.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Цукор – двигун торгівлі. Як українців підсадили на солодку голку

Крім того, наукове суспільство відкинуло ту саму ідею, до якої воно повертається зараз, – ідею про шкоду цукру. Ідею, яку більше сорока років тому висловив провідний британський дієтолог Джон Юдкін в своїй книзі «Чистий, білий, смертельний», в якій резюмував думки про небезпеку цукру, він вперше озвучив їх ще в 1957 році.

Юдкін свого часу став жертвою саме мейнстріму в науці. Британець, вражений кореляцією між розвитком серцево-судинних захворювань і споживанням цукру, провів серію лабораторних експериментів за участю тварин та людей, в ході яких підтвердив (причому він не був в цьому першим), що цукор переробляється в печінці, де перетворюється в жир, а потім потрапляє в кров. Крім того, оскільки тваринний жир присутній в дієті людини завжди, а чистий цукор з’явився в ній незначні за еволюційними мірками 300 років тому, Юдкін зробив висновок, що скоріш за все в нашому поганому самопочутті винна «новинка» раціону.

Однак в середині ХХ століття загальноприйнята думка була іншою – тоді ворогом №1 став жир. Колеги Юдкіна засипали його звинуваченнями в заангажованості м’ясомолочною індустрією, називали його висновки пропагандою і заявляли, що він «співає одну й ту ж пісню» безпідставно. Британський дієтолог не відповідав на цю критику, тому що це було не в його характері, і в підсумку критика його ідей стала тотальною. Всесвітня організація дослідження цукру (World Sugar Research Organisation) назвала книгу Юдкіна «науковою фантастикою», британська організація Бюро цукру (Sugar Bureau) охарактеризувала його висновки як «емоційні судження».

Паралельно гроші на дослідження – а значить, і самі дослідники – згрупувалися в таборі противників жиру, саме в цю галузь направляли свої гранти найвпливовіші організації охорони здоров’я, такі як Американська асоціація серцевих захворювань (American Heart Association) і Національні інститути здоров’я (National Institutes of Health). Навіть незважаючи на те, що деякі з прихильників «жирової» гіпотези вказували на її слабкі місця, адепти ідеї – все шановні великі лікарі, найчастіше знайомі між собою – продовжували дослідження в заздалегідь визначеному напрямку.

Останнім, що остаточно схилило чашу терезів на бік боротьби з жиром, стала 210-сторінкова праця відомого американського вченого Енсела Кейса «Дослідження 7 країн», яка зараз критикується за те, що спочатку була побудований так, щоб підтвердити потрібну гіпотезу, та інші недоліки. Роками пізніше один з учених, які брали участь в дослідженні, ще раз вивчили використані матеріали і прийшов до висновку, що продуктом, який, як стверджувалося, був причиною захворювань серця, насправді були не насичені жири, а цукор. Але це було потім, а тоді, в 1970-х, «Дослідження 7 країн» було визнано каноном, і жирова гіпотеза стала офіційною.

У повній відповідності з висловлюванням Макса Планка, який говорив, що нові теорії починають панувати не внаслідок дискусій, а тільки коли вимруть прихильники старих, ситуація почала змінюватися вже тільки в XXI столітті. Світ побачив одна за одною книги та статті, що сперечалися з жировою гіпотезою. Світ раптом усвідомив, що людський організм приймає діяльну участь в переробці речовин, що надходять з їжею, і що з’їсти холестерин і отримати високий холестерин в крові – це не одне і те ж: для більшості людей навіть 25 яєць в день не надто піднімуть рівень холестерину. Перевіряючи «правила» 40-річної давнини, вчені з Оксфордського університету в 2008 році провели загальноєвропейське дослідження кореляції між споживанням жирів і наявністю серцево-судинних захворювань, після отримання результату – з’ясували, що кореляція є, але зворотна. Наприклад, Франція, лідер по поглинанню жирної їжі (яка чомусь не потрапила в дослідження Кейса), мала найменше хвороб серця, а громадяни України, де їли найменше жирного, від цих захворювань вмирали частіше за інших.

Нове покоління дослідників і зростаюча база доказів змусили світ знову повернутися до ідей таких вчених, як Юдкін, підтвердивши їхні висновки. З жиру були зняті звинувачення в збільшенні ризику розвитку не тільки серцево-судинних захворювань, але й раку. Як пише Guardian, організації охорони здоров’я останні кілька років намагаються виправити свою помилку. Втім, вони роблять це без різких рухів, через що, згідно з результатами опитування Credit Suisse, більше половини лікарів в США досі вірять, що холестерин в їжі перетворюється в холестерин в крові.

У рекомендаціях з харчування 2015 року, що видаються міністерством охорони здоров’я США, так і не з’явилося посилань на нові дослідження про шкоду цукру або корисні властивості жирів. Це, підкреслює Леслі, незбагненно з точки зору науки, але цілком зрозуміло з точки зору політики: шановним американським дієтологам немає сенсу ставити під сумнів ідеї, на яких ґрунтується їхній вплив. Досі статті на спростування жирової гіпотези, стикаються з жорстокої критикою, причому критики не завжди можуть пояснити, що саме викликало їхню лють.

Проте, крига скресла. В останні роки все більше дослідників заперечують закостенілу теорію про шкоду жиру, що протрималася кілька десятиліть. Чому цього не сталося раніше? Через професора Джона Юдкіна, стверджує ендокринолог Роберт Ластіг, який один з перших в 2009 році оголосив цукор отрутою: «З ним розправилися так жорстоко, що ніхто не хотів повторити його долю». Для тих, хто вірить в конспірологію, історія світової любові до цукру та ненависті до жиру цілком може виглядати як теорія змови: еліта заткнула рот блискучому вченому, який виступив з неординарною ідеєю, і штовхнула мільйони людей в лещата ожиріння. Для інших вона буде черговим нагадуванням про те, як відсталість та упередженість гальмують науку, прогрес і можуть негативно вплинути на цілі покоління та навіть країни.

Опубліковано: "ЕКСУ"

"Електронна книга скарг України" - сайт кожного українця. Це віртуальний місток між людьми, у яких є проблеми, і журналістами, які шукають таких людей!

Читайте також

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже 50 секунд.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті 
Підписатися!
Ні. дякую!
"Електронна книга скарг в Білій Церкві"Електронна книга скарг Закарпаття" (готується до запуску)
Ми в інших містах