popeye

Міф в міфі. Як руйнівники фейків самі ж створюють фейки

Реальні історії в які ми віримо - насправді непідтверджені факти і викорінити їх майже не під силу.

Бувають такі ідеї, теорії або твердження, які розплющують нам очі – відкривають правду про вже відомі ідеях або теорії, що ми вважали істиною. З’являється нова інформація, яка зводить нанівець те, що раніше ми навіть не піддавали сумніву і вважали за доведений факт, і людство раптом ахає: роки або десятиліття ми жили, не підозрюючи, як все є насправді.Спостерігати за виникненням ідей, що руйнують загальноприйняті уявлення, неймовірно цікаво та приємно, це як ковток свіжого повітря. Однак іноді самих же руйнівників міфів доводиться викривати. Історія знає чимало випадків, коли нова «істина» виявляється лише красивою казкою і правди в ній не більше, ніж в самому міфі. Журналіст Деніел Енгбер на сайті FiveThirtyEight наводить кілька таких прикладів.

Викриття викривачів може стати справою життя, як у випадку з професором кримінології університету Ноттінгем Трент (Великобританія) Майком Саттоном. Наприклад, Саттон був першим, хто розкрив міф про міф про моряка Попая.

Персонаж коміксів і мультфільмів Попай відомий тим, що обожнює шпинат, який дає йому неймовірну силу. Як стверджує математик Семюель Арбесман, автор книги «Напвірозпад фактів», автори мультика про моряка змусили його їсти шпинат, тому що в ньому міститься багато заліза. Взаємозв’язок шпинат-залізо-сила настільки вкоренилвся в уявленнях суспільства, що Попай, як вважалося, допоміг на третину збільшити споживання цього виду зелені в США. Однак, пише Арбесман, джерело сили Попая виявилася вигадкою: в 1937 році з’ясувалося, що колишні оцінки вмісту заліза в рослині (35 мг на 100 грам) були завищені в 10 разів – все через те, що німецький хімік Ерік фон Вольф в своїх нотатках в 1870 році не туди поставив десяткову кому. Проте міф міцно укорінився в мізках.

can-1b-shpinat-banka

Насправді ж, згідно з дослідженням Саттона, викриття «факту» про залізо в шпинаті було не менше хибним, ніж він сам. Британський скептик встановив, що, по-перше, Попай в одній із серій мультфільму в 1932 році пояснював користь шпинату високим вмістом вітаміну А, а зовсім не заліза, і по-друге – що зростання споживання зелені в Америці почалося ще до того, як персонаж з’їв свою першу банку суперпродукта (це сталося в 1931-ому). На останок Саттон з’ясував, що фон Вольф дійсно помилився в своїх оцінках, але не тому що схибив з комою, а тому, що використовував в дослідженні неточні методи. Більш досконалі інструменти вже в 1890-х дозволили встановити, що заліза в шпинаті 2,71 мг на 100 грам. Ця оцінка і правда приблизно в 10 разів нижче, ніж у фон Вольфа, але пунктуація тут ні до чого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “СПІРНИЙ АТОМ. ЧИ НАСПРАВДІ НЕБЕЗПЕЧНА РАДІАЦІЯ?

Згідно з висновком Саттона, в 1930-х світ вже знав правду про склад шпинату, і історія з комою з’явилася набагато пізніше – про неї в одній зі своїх лекцій спочатку згадав відомий німецький дієтолог Арнольд Бендер (в 1972), а потім переказав, навіть не перевіряючи, впливовий британський гематолог Теренс Хемблін (в 1981). З подачі останнього легенда таки пішла в народ: раз сказав шановний вчений, значить, правда.

Є у Саттона також інше, більш гучне викриття, пов’язане з героєм всіх скептиків – самим Чарльзом Дарвіном. У своїй книзі «Nullius in Verba: Darwin’s Greatest Secret» кримінолог стверджує, що Дарвін, свідомо чи ні, але «вкрав» ідею про природний добір у шотландця Патрика Меттью, який висловлював її в своїй роботі на початку 1830-х років, тобто чверть століття до того, як Дарвін і Альфред Уоллес презентували свої викладки в Ліннєєвського. Коли Меттью в 1860-ому звинуватив автора «Походження видів» в плагіаті, той відповів, що шотландець дійсно випередив його, але про його роботу ні Дарвін, ні Уоллес раніше ніколи не чули, а значить, вкрасти нічого не могли і придумали все самі. Ця історія стала ілюстрацією того, як одна з найбільших теорій може легко пройти непоміченою через статус автора або з інших причин.

Однак, на думку Саттона, ідея Меттью зовсім не залишилася в тіні. Навпаки: дослідник встановив, що як мінімум сім натуралістів того часу цитували його у своїх працях, причому троє з них входили в оточення Дарвіна. Більш того, в нотатках останнього нібито можна відшукати неодноразове повторення слова «Меттьюзмі», що підозріло нагадує прізвище конкурента. Не зважаючи на зусилля Саттона, наукове співтовариство поки відмовляється погодитись, що великий англієць списав теорію еволюції в іншого.

Коли руйнування міфу зачіпає таку велику тему, як теорія еволюції, воно починає сприйматися не так, як нові факти про, наприклад, моряка Попая, нарікає Саттон. В цьому випадку його заяви стають настільки крамольними, що люди не хочуть їх сприймати – інформація аж надто вражає корінь міфу. Більш того, тут сам дослідник ризикує перетворитися з серйозного правдоруба в якогось дивака.

На думку Енгбера, Саттона навіть можна порівняти з угорським лікарем, одним з основоположників асептики Ігнацем Земмельвайс. Ми всі знаємо цю історію: звернувши увагу на високу (в кілька разів більшу, ніж при домашніх пологах) смертність породіль в лікарнях, Земмельвайс запропонував колегам знезаражувати руки, перш ніж оглядати живих пацієнтів після маніпуляцій з трупами. Незважаючи на те, що смертність жінок і дітей в лікарні Земмельвайса дійсно істотно впала, лікаря підняли кпини та вигнали з роботи, після чого він збожеволів та наклав на себе руки.

Втім, і легенда про Земмельвайса – теж не більше ніж улюблена у всіх казка, вважає Саттон. Він і ще кілька дослідників стверджують, що угорський лікар збожеволів зовсім не через те, що його виставили на посміх, і, і він не скоював самогубства. Більше того, Земмельвайс був не першим і не єдиним медиком, що заговорив про необхідність дезінфекції руки між прийомами пацієнтів, а його ідеї не ігнорували, а рясно цитували в наукових публікаціях. Історія ж про незрозумілого сучасниками блискучого вченого з’явилася набагато пізніше і, як і у випадку зі шпинатом, стала вважатися істиною після безлічі повторень.

Проте, ми досі розповідаємо спрощену версію цієї історії, тому що вона вдало ілюструє популярну думку – про те, як люди, навіть найсвітліші розуми, відкидають інформацію, яка суперечить їхнім переконанням. Найдивовижніше, що неповна легенда про Земмельвайса – точнісінько так само, як неповний міф про Дарвіна, – підтверджують неготовність сприймати нові факти навіть краще. Тільки в ролі несприйнятливих людей опиняємося вже ми самі.

Опубліковано: "ЕКСУ"

"Електронна книга скарг України" - сайт кожного українця. Це віртуальний місток між людьми, у яких є проблеми, і журналістами, які шукають таких людей!

Читайте також

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже 50 секунд.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті 
Підписатися!
Ні. дякую!
"Електронна книга скарг в Білій Церкві"Електронна книга скарг Закарпаття" (готується до запуску)
Ми в інших містах