ФОТО: Bloomberg Businessweek

Африканський Сінгапур: чому США і Китай сперечаються за Джибуті

Республіка Джибуті, крихітна африканська країна площею 23 тисячі квадратних кілометрів і з населенням 793 тисячі чоловік (перепис 2005 року), за півтора десятиліття перетворилася з нікому не відомої ділянки пустельної...

Республіка Джибуті, крихітна африканська країна площею 23 тисячі квадратних кілометрів і з населенням 793 тисячі чоловік (перепис 2005 року), за півтора десятиліття перетворилася з нікому не відомої ділянки пустельної землі в місце перетину інтересів найсильніших держав світу. Про те, як невеличкій країні вдалося змусити світ звернути увагу на себе по-новому, розповідає матеріал Bloomberg Businessweek.

Коли Джибуті здобула незалежність від Франції в 1977 році, в країні існувала одна асфальтова дорога і ніхто не переймався новою державою. Associated Press назвало країну начисто позбавленою ресурсів, «якщо не брати до уваги піску, солі та 20 тисяч верблюдів». Нью-Йорк Таймс припустила, що республіка настільки бідна, що не виживе самостійно і буде поглинена сусідніми великими країнами – Ефіопією або Сомалі. Однак дві останні країни займалися власними війнами, голодом і анархією, і Джибуті виявилася нікому не цікава.

З часом, однак, ця нікомунепотрібність перетворилася на цінний актив. Після терористичних атак на США 11 вересня 2001 року Вашингтон почав шукати місце під нову базу для боротьби з тероризмом, і Джибуті виявилася фактично єдиною країною в регіоні, де не йшла власна війна. Розташована біля входу в Червоне море, на одному з найважливіших в світі судноплавних маршрутів, республіка була ідеальною стартовою точкою для доступу до Африки і Близького Сходу. Ще через кілька років сюди прийшли військові з Німеччини, Італії та Іспанії, що поспішили на допомогу Франції (у неї база в Джибуті залишилася ще з колоніальних часів), які боролася з сомалійськими піратами, а в 2011-му і Японія вирішила побудувати тут закордонну військову базу – першу з часів Другої світової. Нарешті, в Джибуті з’явився Китай: бажаючи підтримати зроблені раніше інвестиції, в лютому 2016 року Пекін оголосив, що починає тут будівництво своєї першої заморської військової бази.

Конкуренція двох суперсил – США і Китаю – в Джибуті почалася не сьогодні. За даними Bloomberg, в 2013 році Вашингтон витратив $1,4 млрд на модернізацію того, що раніше називав тимчасовим «експедиційним» табором, зараз тут живуть 4000 солдатів та іншого персоналу і тисячі безпілотних літальних апаратів щорічно розлітаються звідси по всьому регіону. У 2014 році США продовжили термін оренди бази Lemonnier на 20 років, причому владі Джібуті вдалося майже вдвічі підняти вартість оренди, до $64 млн на рік. Щоб підтримувати відносини з владою республіки, гості активно займаються піаром – кореспондент Bloomberg пише історію про те, як американський військовий лікар-стоматолог в одній з лікарень безкоштовно приймав усіх бажаючих джибутійців; американці також передали клініці медичне обладнання вартістю $6000..

Китайці не відстають: недалеко знаходиться інша лікарня, в якій «є лазери і всіляке чудове обладнання», побудована на гроші Піднебесної. Пекіну, який направляє до Африки величезні інвестиції в обмін на доступ до природних ресурсів, потрібен порт для відправки цих ресурсів в Азію. Джибуті ідеально підійшла на цю роль. В даний час КНР фінансує модернізацію залізниці в республіці, розширює порт в столиці, прокладає трубопроводи для доставки води та палива, будує дороги і завод для отримання скрапленого природного газу, інвестує в проекти зі зведення двох нових аеропортів і декількох урядових будівель. Військова база – додаткова страховка для цих інвестицій. Зростаючий китайський вплив в Джибуті помітно на кожному кроці, пише Businessweek, і вже стало предметом обговорення в Конгресі США.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Без паніки. Стартап, що подешевшав не завжди майбутній банкрут

Влада Джибуті намагається отримати від конкуренції світових держав на своїй землі максимум. Судячи з їхніх заяв, Businessweek зазначає, брати з багатих країн мільярди доларів за дозвіл влаштуватися в маленькій, але мирній країні, – лише початок. Уряд сподівається, що через 20 років республіка стане другим Дубаєм – місцем тяжіння капіталу і торгівлі. «А чому ні? – Каже міністр закордонних справ Джибуті Алі Юсуф. – У нас є таке, чого ніколи не було у Дубаї».

Він має рацію: по-перше, морський шлях, що проходить повз береги Джибуті, важливіше шляха, що йде повз ОАЕ. По-друге, Джибуті – перепустка до моря і світу для численних африканських країн. По-третє, у влади республіки є план з розвитку туризму, який зосереджений навколо озера Ассаль – одного з найбільш солоних озер на планеті і найнижчої точки континенту з неземним пейзажем. Нарешті, вітру і безжалісного сонця уможливлюють отримання відновлюваної енергії для розвитку країни. Через 10 років джибутійска влада розраховує стати першою африканською країною, що працює виключно на «чистій» енергії.

Джибуті – дивовижний приклад того, як буквально на очах зміщуються акценти в геополітиці, а всі недоліки конкретної країни – розмір, скромність, негостинний клімат – раптом стають перевагами. На території держави, яка 40 років тому було непотрібним клаптиком суходолу, стиснутим між неспокійними сусідами, сьогодні штовхаються найбільші глобальні гравці – США, Китай, Японія, Німеччина. Цю маленьку республіку, де, як вважалося, немає нічого цінного, зараз називають майбутнім «африканським Сінгапуром». Становлення цього нового Сінгапуру, можливо, відбудеться на наших очах.

Опубліковано: "ЕКСУ"

"Електронна книга скарг України" - сайт кожного українця. Це віртуальний місток між людьми, у яких є проблеми, і журналістами, які шукають таких людей!

Читайте також

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже 50 секунд.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті 
Підписатися!
Ні. дякую!
"Електронна книга скарг в Білій Церкві"Електронна книга скарг Закарпаття" (готується до запуску)
Ми в інших містах