Фактчекінг. Як це робиться?

Що таке фактчекінг, якщо не обов'язок журналіста і технологічна боротьба з фейками та фактожерами?

Минулого тижня журналістам було представлено цікавий кейс. Колеги перевіряли листування учасників спроби перевороту в Туреччині. Голландець Крістіан Тріберт отримав за це своє розслідування Європейську премію преси. «Взагалі-то я тільки перевіряв факти і був тоді ще студентом», – каже Крістіан. Зараз він співробітник журналістського ресурсу Bellingcat, на якому в повному обсязі опублікована ця реконструкція. Ми ж опишемо коротко дії журналіста. Однак головне питання тут не в премії, а в природному бажанні Крістіана – перевірити. Його логіка здається прозорою і вмотивованою здоровим глуздом. Ось тільки кілька пунктів його роздумів і сумнівів, які призводять до хорошого фактчекінгу.

Отже, спекотний липень 2016- го. Частина військових намагаються захопити владу в Туреччині, виступивши проти президента Ердогана. Вони створюють групу в WhatsApp, де координують свої дії в Стамбулі. Після арешту заколотників хтось (ймовірно поліцейський) знімає на відео свій телефон, демонструючи цю переписку. Вона повинна довести причетність заарештованих до перевороту. Відео одразу ж стає вірусним в мережі.

Чому ми повинні в це вірити? Ми пам’ятаємо скільки чоловік було відправлено до в’язниць після тієї липневої історії. Хіба сьогодні не можна створити фейк, який дозволить заарештувати ще десяток потрібних осіб? Таке питання ставить собі журналіст і приступає до роботи. У нього є соціальні мережі з геокодами, Google maps, Google Earth та інші сайти, які дозволяють встановити справжність фото або відео аж до тіні від сонця під час передбачуваної події.

Військові в чаті обговорюють свої дії. Журналіст бачить час і локацію. За Геокодом в мережах шукає фото і відео. Перевіряє картинку через супутникові зйомки і так далі. Якщо набрати в браузері пошукові слова «інструменти для фактчекінга», ви їх відразу виявите. Головне – бажання зрозуміти – правда чи брехня.

Ось військові збираються захопити мости. Через якийсь час в мережі з’являються відео з моста, на якому солдати кричать людям «Ідіть додому». Значить правда.

Коли президент Ердоган з’являється на національному телебаченні, закликаючи людей вийти на вулиці, військові в групі WhatsApp теж починають реагувати. «Розчавити всіх без жалю». «Ми не зможемо зупинити всіх, відкривши вогонь». Але «безжальні» беруть гору. І в соцмережах ми бачимо сцену вбивства цивільної людини в районі Аджибадем. «Аджибадем готовий, можна продовжувати». Час вбивства відповідає часу повідомлення в чаті. Правда.

А ось хтось пише: «Площа Таксим не може більше триматися». Він просить допомоги авіації. Відбуваються авіаудари і в чаті закликають повторити їх на мостах. Відео свідків це підтверджує.

Але є і більш загадкові повідомлення. «66-ий на шляху», «212-а пройдена». Це загадка. Здається, що 66-ий – це транспорт, а 212-а – щось на зразок місця на карті.

На всіх фотографіях військових машин журналіст бачить число 117. Міжнародний реєстр автомобільних номерів показує, що 117 – перші номери турецької військової техніки, а далі йде розширення (уточнення): 66 – бригада.

Пошук «Стамбул & 212» видає один з найвідоміших в місті стокових торгових центрів. І так! Звичайно хтось зняв, як бронетехніка проходить повз ТЦ. Зняв і виклав в Твіттер. Правда.

Глибокої ночі офіцери-повстанці починають залишати групу в WhatsApp, починають здаватися. А солдати будуть арештовані тільки вранці. Вони все ще там, на вулицях…

В повному розумінні слова це не було розслідуванням, це було дослідження, вважає Крістіан Тріберт. Справжність листування змовників була перевірена за допомогою тільки відкритих джерел. А що таке журналістика, якщо не дослідження? Часто копітка праця, що вимагає терпіння.

В даному випадку журналіст знаходився за тисячі кілометрів від місця події. Але фактчекінг на місці події, дослідження мають ті ж принципи: пошук, джерела, зіставлення і питання до себе – хто мені бреше?

У статті представлений хронологічний розбір подій і аналіз найбільш примітних уривків розшифровки. В ході аналізу вдалося встановити, зокрема, наступне:

Учасники групового чату в WhatsApp – високопоставлені військові (включаючи двох бригадних генералів і одинадцять полковників), в основному з Cухопутних військ Туреччини;

  • Це тільки одна з координаційних груп, які брали участь у спробі державного перевороту: мова в основному йде про сухопутні війська в Стамбулі і Сакара. Напевно були інші групи, які координували дії змовників і їх прихильників в інших регіонах країни. Тому важливо не забувати про те, що ми аналізуємо спілкування між обмеженим числом путчистів, а не повну картину подій;
  • Як мінімум один учасник групового чату передавав дані в «Анкару» – там (ймовірно, на авіабазі Акинджі) знаходився штаб змовників;
  • Як мінімум три з п’яти підрозділів, які брали участь в спробі військового перевороту, входять до складу турецького корпусу швидкого реагування сил НАТО;
  • Переговори і передача даних здійснюються досить безладно: в розпал подій путчисти все ще обмінюються телефонними номерами;
  • Змовники всю ніч мали проблеми через корки на дорогах, а також скаржилися на приватні телекомпанії;
  • Постійно згадується необхідність взяти в заручники начальника учасників переговорів – командира 1-ї армії;
  • Кілька разів звучить прохання про підкріплення з повітря, в тому числі пропозицію нанести удар по мосту через Босфор;
  • До ранку змовники розуміють, що програли. «Тікаймо?» – запитує полковник. У відповідь приходить: «Вибір за вами. Ми поки не вирішили. Але покинули позиції. Я закриваю групу. Видаліть повідомлення, якщо хочете».

Для журналістів рекомендуємо почитати це захопливе дійство фактчекінгу, яке відбувалося.

Електронна книга скарг України

lorem

Читайте також

У нас дуже гарна розсилка. ПОДИВИТИСЯ ПРИКЛАД
Ми з Вами вже хвилину.
Давайте продовжимо?
Підпишіться, щоб отримувати якісну аналітику та цікаві статті 
Підписатися!
Ні. дякую!
- 75% НА ПОДАЧУ СКАРГ. НЕ ПРОґАВ
НЕХАЙ ПРОБЛЕМИ ВИРІШУЮТЬСЯ САМІ - ТИСНИ, ЩОБ ДІЗНАТИСЯ ЯК